Репутація як головний актив: 30 років LA Law Firm (Частина 1)
Юридична Газета, опубліковано в № 7 (795) 14 жовтня 2025
Олена Осмоловська, генеральний директор,
т.в.о. головного редактора
Павло Чернишук, редактор
30 років LA Law Firm — це насамперед історія людей. Від перших студентських перемог у судах до масштабних реформ, що змінюють країну. «Юридична Газета» зібрала розповіді команди, яка зростала разом із фірмою та зберегла головне — віру в професію й бездоганну репутацію. Ми поговорили з Дмитром АЛЕШКОМ, засновником і керуючим партнером, Андрієм ГОРБАТЕНКОМ та Віталієм САВЧУКОМ, партнерами, Лідією САНЖАРОВСЬКОЮ, асоційованою партнеркою, і радником Олександром БОНДАРЕМ про шлях компанії, її здобутки та бачення майбутнього. Сьогодні компанія здійснює юридичний супровід не лише в Україні, а й у країнах Європи та Центральної Азії, та є лідером в галузі фарми, медицини та охорони здоров’я. «Ми особливо вдячні нашим колегам, які з перших днів повномасштабного вторгнення стали до лав ЗСУ — партнерам Іллі КОСТІНУ, Олексію БЕЖЕВЦЮ, Тарасу БЕЗПАЛОМУ та юристам Олексію МАЛОЛІТНЕВУ й Станіславу ЦВЄТІНСЬКОМУ», — зазначають у LA Law Firm.
(зліва направо: Дмитро Алешко, Андрій Горбатенко, Віталій Савчук, Лідія Санжаровська, Олександр Бондар)
Історія компанії
— Як усе починалося і як змінювалася компанія за ці 30 років?
Дмитро Алешко: Ми починали наш бізнес у Криму, в Сімферополі, ще студентами, мріючи про власну юридичну кар’єру. Спершу це була маленька консалтингова компанія, згодом з’явилися судові справи. Одну з перших я вів проти власного викладача: виграв у першій інстанції, але програв в апеляції. Це був романтичний і дуже насичений час. Через кілька років ми вже відчули, що стало тісно на локальному ринку, і на початку 2000-х переїхали до Києва. Саме тоді я завершив роботу в МОЗ, і ми започаткували практику медичного та фармацевтичного права, яка стала нашим сильним напрямом. Ми відмовилися від судових процесів і зробили ставку на консалтинг. Деякий час у нас було два офіси — у Києві та Криму, але після анексії ми одразу закрили кримський офіс, бо не хотіли мати жодних справ із новою «владою».
Андрій Горбатенко: Моя історія розпочалася тоді, коли ще був офіс у Криму. Спеціалізація на фармацевтичному праві для мене була цікавою. Не скажу, що був одразу на неї націлений — я прийшов і почув: «Ти знаєш, Андрію, будеш спеціалізуватися на фармацевтичному праві».
Дмитро Алешко: До речі, він до цього займався космічним правом.
Андрій Горбатенко: Я застав ще один із перших офісів компанії, який виглядав як непогана квартира. Усі працювали разом, не було жорсткого поділу на практики — кожен партнер брав на себе будь-які питання, що приходили від клієнтів. Але з часом стало очевидно, що для розвитку цього недостатньо. Ми поступово прийшли до моделі спеціалізації, коли кожен відповідає за свою сферу. Це дало змогу компанії рости швидше, працювати з більш серйозними клієнтами, масштабувати проєкти.
Лідія Санжаровська: Моя історія з LA почалася ще тоді, коли я була студенткою третього курсу. Я брала участь у всеукраїнських змаганнях з права інтелектуальної власності, де серед журі був партнер LA Ілля Костін. Після перемоги я отримала запрошення на стажування. На той момент я навчалася в Донецьку й навіть не розглядала переїзд до Києва, але уважно стежила за новинами компанії: вони здавалися чимось абсолютно особливим, масштабним, десь недосяжним для студентки. Після закінчення університету й магістратури я все ж переїхала до Києва й прийшла в LA стажером. Мої перші враження були незабутніми: це компанія, яка дійсно працює над проєктами державного масштабу, обслуговує міжнародну фарму в багатьох напрямах. Відтоді минуло 16 років, за які я пройшла всі етапи — до асоційованої партнерки. Для мене це приклад того, як можна розвиватися й зростати разом із компанією, крок за кроком.
Віталій Савчук: Я тут нещодавно — 11 років. Приходив сюди молодою людиною, яка не думала, що може довго пропрацювати в одній компанії, й хотіла займатися лише питаннями інтелектуальної власності (далі — ІВ). Партнери підтвердять, що виглядав я як людина, яка не планує надовго затриматися у професії. Так сталося, що тут знайшов людей, з якими мені дійсно цікаво — й інтелектуально, й ціннісно. Це чудовий досвід. Коли говорю про цінності, то це не лише про базові речі, про які говорять завжди — майже половина партнерського складу вступила в лави ЗСУ, коли держава була в найскрутнішому стані за всю свою історію. Це багато про що говорить. Я точно відчуваю себе тут на своєму місці й отримую задоволення від того, що переважна більшість колег, з якими працюю, тепер вже набагато молодші за мене.
Олександр Бондар: Я приєднався до фірми приблизно 15 років тому, прийшов у команду паралігалом. Зростання фірми поєднувалося з моїм професійним розвитком, за що дуже вдячний — мені пощастило вчитись у дуже сильних юристів.
— Чи були якісь історії, які сьогодні здаються неможливими?
Віталій Савчук: 30 років компанії — це взагалі неможливо.
Андрій Горбатенко: У поточній ситуації дуже складно собі уявити щось, що було б неможливим. Багато речей чотири роки тому вважали неможливими. Зараз, думаю, кожен готовий до будь-чого.
— Як би ви пояснили молодому юристу сьогодні, чим відрізнялася професія тоді й зараз?
Дмитро Алешко: Доступом до інформації — це основне. Тоді це було проблемою: лише паперові носії, все некодифіковане, набагато складніше було отримати доступ до європейської практики. Зараз фактично за пів дня людина може знайти інформацію, а тоді це б зайняло десь до пів року.
Також я думаю, це зміна всього, що відбувається у світі. Раніше правовий висновок мав бути ґрунтовним, десь на 40 сторінок. Якщо зараз ми відправимо клієнту шість сторінок, то він може їх не дочитати. Навіть керівник юридичного департаменту клієнта може не дочитати. Це інший світ.
— Які перші цінності закладалися у культуру LA? І що зберегли донині?
Дмитро Алешко: Я думаю, що все зберегли. Ми на початку ще домовилися не братися за якісь «темні» справи, також справи між родичами тощо. Перші клієнти, які приходили, маючи якийсь борг, казали: «Давайте якось вигадаємо, як через суд можна зробити так, щоб не платити». Ми говорили, що це не до нас, не наша історія. Ми всі разом дотримуємося думки, що репутація — найцінніше, що є в юристів.
— Як змінювалася команда? Чи є певні ключові співробітники, які зробили особливий внесок у розвиток компанії?
Дмитро Алешко: У нас усе так побудовано, що є стабільний партнерський склад, був завжди кістяк команди. У цьому є мінуси, тому що ми фактично менше делегуємо, ніж у великих фірмах (або навіть у фірмах нашого рівня).
Однак є й плюси: це дало нам змогу пережити дві фінансові кризи, дві революції, ковід, а зараз переживаємо війну. Ми завжди проходили набагато простіше ці кризові періоди, ніж інші юридичні фірми. Та й сама спеціалізація: усе-таки фарма залишається фармою навіть у найскрутніші часи.
— Які стратегічні рішення допомогли компанії закріпити позиції на ринку?
Дмитро Алешко: Напевно, це вибір спеціалізації, а також здатність до самовдосконалення. Кожен щодня, я впевнений, щось робить для підвищення професійного рівня — ми так само це переносимо на юристів, молодших юристів.
Віталій Савчук: Ми дійсно цінуємо твій внесок, у нас абсолютно відкриті двері до партнерства, причому еквіті, а не зарплатного. Це означає, що ти можеш залишатися вмотивованим завжди.
Це допомагає зберегти найкращі кадри, які в нас є. Вони точно розуміють, що отримують за те, що привнесли в компанію. Це вмотивувало багатьох із нас. Ми надзвичайно рідко втрачаємо людей, які мають партнерські амбіції. Це дуже цінно.
Андрій Горбатенко: Практично всі партнери виросли всередині фірми. Це міцний фундамент для побудови кістяка компанії з людей, які націлені бути партнерами.
— Як розвивалися практики? Що стояло в основі вибору спеціалізації?
Дмитро Алешко: Фарма була нам цікава як напрям, розвиток. В Україні потужне власне фармвиробництво, що неприродно для європейських країн (щоб стільки було великих заводів, це унікальна ситуація). Це давало певну основу й розуміння, що ми завжди будемо мати роботу в цій сфері.
Щодо інших практик, то це були ініціативи окремих партнерів — розвивати практику інтелектуальної власності, судову, податкову, практику, пов’язану з конкурентним правом, клінічними дослідженнями, публічними закупівлями.
Основний акцент у нас завжди був, підкреслюю, на фармацевтиці. Однак ми вирішили все-таки, з урахуванням нових реалій, розширити індустрію. Через три-чотири роки наша компанія, впевнений, не буде тією компанією, яка сприймається так, що працює лише з фармацевтикою. У нас будуть й інші напрями, але це поки що комерційна таємниця (посміхається — ред.).
Лідія Санжаровська: Компанія продовжує розширювати практики та долучати нові напрями, як, власне, й наші клієнти продовжують розширювати свої продуктові портфелі. Керуючись потребами бізнесу, за останні роки до практик LA додані військове право, супровід у сфері медичних виробів, косметичної продукції, дієтичних добавок і не тільки.
— Як ви проходили перші серйозні кризи на ринку? І які уроки отримали?
Дмитро Алешко: Зокрема, маючи міцний партнерський склад. Наші цінності дали змогу в момент кризи об’єднатися. Кожен працював у своєму напрямі — це дозволило досить ефективно та швидко ухвалювати рішення. І завдяки тому, що ми відносно невелика компанія, то могли швидко перебудуватися.
Крім цього, були правильні фінансові рішення. Олексій Бежевець, один із партнерів, який наразі перебуває в ЗСУ, має досвід у сфері фінансів та управління — його експертиза та навички дозволяли направляти цей корабель поміж айсбергів.
Андрій Горбатенко: Коли настали часи ковіду, багатьом компаніям довелося поспіхом адаптувати процеси до роботи у віддаленому режимі. Для нас це не було проблемою, оскільки ми запровадили такий режим роботи приблизно за два роки до ковіду і вже встигли зрозуміти для себе його плюси та мінуси. Тому, якщо не брати до уваги корпоратив у режимі відеозв’язку, для нас це було звичайною справою.
— Як трансформувалися потреби клієнтів і що сьогодні для них важливіше у співпраці з юристами?
Віталій Савчук: Для клієнта більше не є важливою лише якість, вона презюмується. Клієнт хоче, щоб йому було цікаво саме з тобою, і це змінює сам формат співпраці. Хтось хоче, щоб ти міг із ним поговорити про Жана-Мішеля Баскію (американський художник — ред.), хтось — щоб ви приколювалися пів дзвінка, обговорюючи проєкти. Тож вирішальним стало інше — комфорт і людський контакт. Концентруємося на бізнес-проблемі, її розв’язуємо — це цікаво, але коли ми поєднуємо цю проблему з конкретною людиною, її життєвими інтересами, то складається певний пазл.
Олександр Бондар: Погоджуюсь, персональний підхід до клієнта — це дійсно важливо. Клієнт хоче бачити в юристі не лише якісного надавача юридичних послуг, але й людину, з якою можна обговорити інші питання поза робочим проєктом, навіть порадитися щодо приватних проблем.
Дмитро Алешко: Клієнти давно розуміють, як виходити з якихось базових речей, які рішення ухвалювати. Наша цінність полягає в тому, що ми можемо запропонувати щось глибше, засноване на досвіді тих років, які ми витратили на спеціалізацію. Раніше про це навіть ніхто не думав. Сьогодні клієнт є, скажімо так, непоганим напівюристом.
Андрій Горбатенко: Персональне спілкування дійсно зараз набуває додаткових цінностей. Я думаю, що це пов’язано, зокрема, з тим, що багато зустрічей відбувається віддалено. Ще 10–15 років тому клієнти надсилали на review навіть прості договори, які коштували менше, ніж аналіз юристів.
Сьогодні такого не зустрінеш: клієнт очікує від нас не цитат законодавства, а й аналізу, як та чи інша вимога із законодавства вплине на бізнес, який ступінь ризику, який легальний шлях реалізації планів клієнта.
Лідія Санжаровська: Запити клієнтів часто пов’язані з нормативними змінами. Наприклад, у 2025 році у зв’язку із запровадженням Національного каталогу цін актуальними стали питання реферування й декларування граничних оптово-відпускних цін на лікарські засоби. Протягом останніх місяців цими питаннями активно займаються юристи мого департаменту.
Так само у зв’язку з реформуванням законодавства у сфері виробництва та обігу дієтичних добавок наразі актуальними є питання, пов'язані з нотифікацією цієї продукції. У минулому році в центрі уваги опинилися питання, пов’язані з нотифікацією косметичної продукції, що було зумовлено набранням чинності Технічним регламентом на косметичну продукцію.
З початком повномасштабної війни особливого значення набули питання у сфері військового права, зокрема супровід визначення підприємств, установ, організацій критично важливими, налагодження та юридичний супровід перевірок персонального військового обліку тощо.
Тобто клієнт змінюється разом із країною й законодавством — і наші практики теж. Ми розширюємо послуги з огляду на актуальні нормативні зміни.
— Відчуваєте прихід нового покоління юристів? Чим вони відрізняються від старших колег?
Дмитро Алешко: Досі відчуваємо. Мені здається, що ніхто з тих юристів, які приходять, не готові до довгих за часом проєктів. Для них життя — тут і зараз. Більшість не хоче не лише обговорювати, що буде через три роки, ким хочеться бути далі, а й навіть думати.
Нове покоління також виступає за свій особистий простір. Робота на вихідних або увечері — в нас це є (як і в будь-якій юридичній фірмі, що відповідально ставиться до дедлайнів і завдань клієнтів), але з кожним новим поколінням це питання стає дедалі більшою проблемою.
Лідія Санжаровська: У LA завжди працювали юристи різних поколінь, і це наша сильна сторона. Молодь приходить із гарною теоретичною підготовкою, вільно володіє сучасними інструментами, зокрема штучним інтелектом.
Старші колеги мають іншу перевагу — багаторічний досвід і розуміння того, як змінювалися підходи регуляторів та ринку впродовж десятиліть. Коли ці дві якості поєднуються, ми отримуємо найкращий результат: молоді спеціалісти поступово набувають практичного досвіду, а старші — отримують новий погляд на професію.
— Які нові практики відкрила компанія за останні 10 років?
Віталій Савчук: За останні сім-вісім років ми майже з нуля розвинули податкову практику. Сьогодні ми успішно супроводжуємо в судах рекордні кейси у своїх індустріях. Такий самий шлях пройшла й практика корпоративного права, яка вийшла на новий рівень. Крім того, ми відкрили напрям роботи в Центральній Азії — тепер наш департамент повноцінно працює в низці країн.
Олександр Бондар: Продовжуємо розвивати практику публічних закупівель. Наша участь як експертів у розробці цілої низки проєктів нормативно-правових актів у сфері закупівель лікарських засобів та медичних виробів дає нам змогу розуміти всі тонкощі цих процесів і, відповідно, запропонувати якісну експертизу.
Як окремий напрям можемо виділити активну роботу з громадськими організаціями в останні роки. Вони роблять дуже важливу роботу в складний для країни час, часто у важких умовах і небезпечних прифронтових регіонах. Тому радий, коли ми можемо допомогти із юридичними аспектами.
Продовжуємо розвивати напрям клінічних досліджень лікарських засобів, зокрема неінтервенційних досліджень, а також щодо обігу медичного канабісу.
— Чи є серед проєктів такі, що мають великий соціальний вплив або реалізуються на Pro Bono основі?
Дмитро Алешко: Зокрема, підтримка запровадження системи реімбурсації, яка охоплює мільйони українців і стала основою програми «Доступні ліки». Ми також долучалися до інших ініціатив у межах проєкту SAFEMed. Попри те, що його діяльність в Україні наразі призупинена, ми продовжуємо доводити Pro Bono раніше розпочату роботу з реформування фармсектору в Україні.
Лідія Санжаровська: Наразі ми розпочали на основі Pro Bono співпрацю з ПДМШ у межах супроводу з окремих питань, пов’язаних з медичною практикою та їхньою діяльністю. ПДМШ (Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова) ще з 2014 року здійснює вивезення поранених у зонах бойових дій та доставляє їх у стабілізаційні пункти.
— Хто для вас справжні конкуренти сьогодні — українські чи міжнародні фірми?
Дмитро Алешко: І ті, й ті. Насправді ринок є досить конкурентним, а цей бізнес важким. Усе-таки бюджети скорочуються, зважаючи, зокрема, на війну. Відповідно менше фірм не стає. Ми вдячні конкурентам, бо вони не дають нам розслабитися.
— Як ви підтримуєте ефективність роботи команди зараз?
Дмитро Алешко: За останні три роки ми зробили кілька кроків для підвищення мотивації. Це і пряма фінансова мотивація, і робота над цікавими, значущими проєктами.
Віталій Савчук: У нас немає жодного партнера, який не був би активним практикуючим юристом у своїй зоні відповідальності. Ніхто не відійшов від практики заради бізнесу.
Юрист бачить, що коли є дедлайни, партнер теж «у полі». Коли є серйозні причини перепрацювати вночі, партнер приєднується до цієї розваги. Якщо це й не збереже нас від вигорання, то принаймні ми палатимемо в гарній компанії.
Про ринок
— Що найбільше змінилося на ринку юрпослуг за останні кілька років?
Дмитро Алешко: Клієнти стали вимогливішими: за менші гроші вони хочуть більшого. Також майже немає кейсів, коли один клієнт працює лише з однією юридичною фірмою — це сильно впливає на процеси та ускладнює планування. Якщо є стабільний міжнародний проєкт, то розумієш, що є певний закладений бюджет і за рік можна розраховувати на запити-замовлення в межах цього бюджету. А коли «рваний» підхід до замовлення юридичних послуг, то це певний челендж: зарплати й оренду потрібно сплачувати щомісяця, а замовлення складно спрогнозувати.
Ми вважаємо, що загальний обсяг, який витрачається клієнтами на юридичні послуги, зменшився. Конкуренція водночас залишається такою самою. Але я впевнений на 200%, що той, хто не лінується й готовий розвиватися, пропонувати клієнту щось нове, завжди матиме роботу.
Віталій Савчук: За роки моєї практики клієнти або найняли собі внутрішніх юристів (частіше, ніж це було раніше), або інші менеджери, які відповідають за той чи інший департамент, непогано розуміються на базових юридичних речах і звертаються до нас лише справді з цікавими кейсами.
Клієнти очікують, що ми реалізуємо проєкт, а не тільки проконсультуємо. Запит від ринку такий: якщо знаєш, як реалізувати, то реалізуй.
— А що з юридичною етикою на ринку?
Дмитро Алешко: Часом трапляються неприємні історії, але загалом юридичний ринок — це зріз суспільства: є різні люди й різні підходи. Ми свідомо працюємо в «білому» комплаєнтному середовищі.
— Як ви співпрацюєте з державними органами та професійними асоціаціями для покращення регуляторного середовища?
Дмитро Алешко: Ми є партнерами чи юридичними радниками майже всіх профільних асоціацій — іноді ексклюзивно, іноді разом з іншими юрфірмами. Співпраця активна: спільні заходи, аналітика. Також асоціації досить часто виступають партнерами, наприклад, наших вебінарів та конференцій. У межах міжнародних проєктів ми співпрацювали з МОЗ та іншими органами виконавчої влади у сфері охорони здоров’я й фармацевтики.
Лідія Санжаровська: У межах співпраці з асоціаціями ми часто висвітлюємо проблеми нормативно-правового регулювання та надаємо пропозиції щодо можливих нормативних змін. Нас також часто запрошують до участі у вебінарах, форумах як спікерів, що дає змогу обговорити відповідні проблеми з операторами ринку. Одним із останніх таких заходів за нашої участі був вебінар щодо Закону «Про лобіювання». У партнерстві з асоціаціями ми пояснювали термінологію, вимоги, випадки, коли потрібна реєстрація в Реєстрі прозорості, а також ризики та відповідальність за недотримання Закону. Нормативне регулювання у цій сфері є важливим для прозорої та відкритої співпраці між бізнесом і нормотворцями.
Про майбутнє
— Які ключові пріоритети розвитку практику компанії на наступні роки? Чи є нові сфери, в які LA планує інвестувати?
Дмитро Алешко: Ми поки не хочемо озвучувати інформацію щодо нових сфер — для себе обрали з партнерами чотири нові сфери, де будемо докладати зусиль, щоб отримувати проєкти і нових клієнтів. Зараз активно проводимо підготовчу роботу. Я впевнений, що через три-чотири роки LA буде на непоганих позиціях у нових сферах.
— Які ключові цінності ви хотіли б передати наступному поколінню юристів LA?
Андрій Горбатенко: Я намагаюся передати саме підходи. Насамперед це інтереси клієнта — кожна консультація має містити не лише формальний юридичний аналіз, а й давати відповідь, як краще реалізувати задум клієнта, навіть якщо це за межами запиту.
Віталій Савчук: Молоді юристи повинні навчитися грати в довгу. Інакше нам немає місця в цій професії. Ті результати, які ми надаємо, клієнт може реалізувати за рік чи два або взагалі передумати щодо проєкту. Епоха ж соцмереж вчить нас чекати на миттєву реакцію. Молодшим колегам складно працювати, коли вони довго не бачать результатів своїх дій.
Це стосується й кар’єри. Гра в довгу означає, що ти повинен багато чого зробити завтра та післязавтра, щоб отримати те зростання, якого хочеш негайно.
Олександр Бондар: Важлива відповідальність і чесність. Якщо пообіцяв клієнту зробити завдання завтра, воно має бути готове саме так. Якщо з об'єктивних причин його неможливо виконати до завтра, то про це треба чесно повідомити клієнту одразу.
Дмитро Алешко: Юрист повинен цінувати себе й власний професійний рівень. Це основа розвитку й успіху.
Лідія Санжаровська: Довіра й підтримка. Взаємоповага. Ми в LA як сім’я: досвідченіші юристи ведуть цей корабель, діляться знаннями, допомагають і навчають молодих спеціалістів. Командна робота формує відчуття єдності. Разом ми зростаємо й досягаємо результатів. Хотіла би, щоб ці цінності були обов’язковою складовою для наступного покоління юристів LA.
— Яким ви бачите національний юридичний ринок через 10–15 років?
Дмитро Алешко: Більшість процесів перейдуть у цифру із залученням штучного інтелекту. Багато базових послуг зникне. Наприклад, під час укладання простого договору залишаться тільки три-чотири пункти для переговорів, решта буде автоматизованою.
Андрій Горбатенко: Очікую на серйозну автоматизацію. Молодші юристи виконуватимуть менше чорнової роботи й зосередяться на стратегічних рішеннях. А глибоку експертизу високого рівня й надалі робитимуть люди. Це стане новим викликом і водночас можливістю для професії.
Віталій Савчук: Майбутнє вже тут: у мене є клієнти, які надсилають договори, зроблені з ChatGPT, просять їх доопрацювати. Це не приховується.
Коли клієнт надсилатиме договір на купівлю заводу, зроблений за 30 секунд, та казатиме, що через дві години він має бути доопрацьований, дехто з нас надто пізно зрозуміє, що професія змінилася невідворотно.
Далі автоматизація тільки зростатиме. Клієнти не будуть платити за те, що можна автоматизувати. Їх цікавитиме лише те, що неможливо замінити алгоритмом — кастомний сервіс. Тому нам потрібно вже занурюватися в бізнес якомога глибше.
Лідія Санжаровська: Майбутнє — юристи, які ефективно поєднують технології та людський фактор. ШІ стане інструментом, але вірю, що не замінить професію. Важливо, щоб юристи залишалися затребуваними суспільством, були інтегровані в європейську правову систему й працювали як частина єдиної правової сім’ї ЄС.
— Чи стане ШІ конкурентом для юристів?
Дмитро Алешко: На мою думку, точно буде конкурентом. У певній кількості послуг однозначно.
— Яке ваше особисте побажання колегам і ринку в ювілейний рік компанії?
Дмитро Алешко: Не втрачати надію та впевненість у тому, що війна закінчиться. Ми стикаємося з психологічними проблемами серед наших колег — це не може не впливати на процеси. Потрібно робити свій внесок, триматися, рухатися разом з усією країною вперед.
Віталій Савчук: Ми — одна з найконсервативніших професій, тому я завжди бажаю навчатися досягати класних результатів, якомога менш серйозно ставлячись до себе. І отримувати задоволення.
Лідія Санжаровська: Сил, наснаги, терпіння, рухатися лише вперед, розширювати ринки, на яких надаємо послуги, клієнтську базу, зростати, бути єдними. А колегам-конкурентам — саморозвиватися, застосовувати сучасні технології, орієнтуватися на найвищі цілі, не здаватися.
Олександр Бондар: Попри війну, не втрачати оптимізму, планувати і рухатися далі.
Андрій Горбатенко: Потрібно вірити у краще.
Читайте продовження (Частина 2): запитання за напрямами та бліцінтерв'ю.
