uk ru en
LIFE SCIENCES LAWYERS | UKRAINE & CIS
Menu

ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС — юридична компанія, що супроводжує бізнес-інтереси національних, іноземних і міжнародних компаній на території України та ряду країн СНД.

НАШІ КЛІЄНТИ представляють індустрії фармацевтики, медичних виробів, товарів народного споживання, медицини, косметики, парафармацевтики, хімії, біотехнології, сільського господарства та продуктів харчування.

ПРОВІДНІ АСОЦІАЦІЇ — AIPM Ukraine, APRaD та Комітет з охорони здоров'я Європейської Бізнес Асоціації обрали Правовий Альянс своїм юридичним радником.

Чи є об'єктом права інтелектуальної власності твори, створені штучним інтелектом

Юрист & Закон, No17, 09 травня 2019

Наталія Лавренова, адвокат, радник ЮК "Правовий Альянс"

Наталія Абрамович, юрист ЮК "Правовий Альянс"

Нинішнє століття ознаменовано розвитком штучного інтелекту, який використовують не лише для наукових цілей, але й для створення об'єктів інтелектуальної власності – картин, музичних творів, відео тощо. Здавалося б, результат діяльності штучного інтелекту має бути ідентичним з аналогічними творами, створеними людиною. Проте чинне законодавство України й більшості країн значно відстає від технологічних досягнень і не регулює питання захисту прав інтелектуальної власності на об'єкти, створені штучним інтелектом.

Аналізуючи світовий підхід до позиціонування таких творів як об'єктів інтелектуальної власності, можна виокремити низку ключових проблем, які має бути вирішено й урегульовано з метою надання таким об'єктам правової охорони.

Закони України "Про авторське право і суміжні права", "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" передбачають, що автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір, а винахідником – людина, інтелектуальною й творчою діяльністю якої створено винахід (корисну модель).

Чинне законодавство України пов'язує авторство й створення об'єктів права інтелектуальної власності тільки з людиною, тож у правовому полі комп'ютери, програми та інші форми вираження штучного інтелекту не є авторами й винахідниками. Така ситуація склалася, зокрема, і тому, що штучний інтелект не розглядають як окремий суб'єкт.

З авторством творів безпосередньо пов'язано й питання їх оригінальності – однієї з основних характеристик, що підлягають правовій охороні. Світова практика керується підходом, відповідно до якого авторське право охороняє твори, оригінальність яких відображає творчу й інтелектуальну діяльність автора (так звана концепція "personal touch").

Штучний інтелект діє за алгоритмом і досить часто генерує нові твори як результат обробки й аналізу вже існуючих. У такому разі для надання твору правової охорони необхідним буде встановлення критеріїв, що допоможуть визначити "дозу" оригінальності в новоствореному творі.

Отже, ключовими питаннями, які має бути врегульовано для надання правової охорони об'єктам, створеним штучним інтелектом, є авторство й оригінальність творів.

У світовій практиці є декілька основних підходів до визначення авторства творів, створених штучним інтелектом:

– автор – розробник штучного інтелекту (комп'ютерної програми чи коду);

– автор – користувач штучного інтелекту (для окремих видів програм);

– автор – безпосередньо штучний інтелект (запровадження концепції "електронної особи").

Перші два підходи – найпоширеніші й найприйнятніші, проте вони не зовсім відповідають ключовій ознаці творів як об'єктів інтелектуальної власності – наявності творчої та інтелектуальної діяльності людини.

Результатом інтелектуальної й творчої діяльності розробника штучного інтелекту буде безпосередньо такий штучний інтелект у вигляді комп'ютерної програми чи коду. На цьому творчу діяльність розробника завершено. Твори, які генерує програма, переважно не містять жодного впливу розробника, оскільки вона створює їх, виконуючи певний алгоритм. Таким чином, визнання розробника автором творів, згенерованих штучним інтелектом, не відповідає чинному законодавству.

Вказівка на користувача штучного інтелекту як автора також не корелює з основними постулатами права інтелектуальної власності. Зазвичай усі дії користувача, пов'язані з процесом створення творів штучним інтелектом, полягають у запуску відповідної комп'ютерної програми й завантаженні до неї інформації, матеріалів або встановленні налаштувань, необхідних для створення кінцевого результату. Такі дії складно кваліфікувати як творчу або інтелектуальну діяльність.

Незважаючи на наведені аргументи, у законодавстві таких країн, як Сполучене Королівство, Індія, Нова Зеландія, передбачено, що авторами творів, згенерованих штучним інтелектом, є фізичні особи, за допомогою яких відповідна програма створила твір. Тобто автором музичного твору, який написала комп'ютерна програма, буде особа, що надала передумови для діяльності програми (розробила її або встановила налаштування).

Найнезвичнішою концепцією є визнання автором творів безпосередньо штучний інтелект. На разі таку концепцію не закріплено в жодній країні. Науковці у сфері інтелектуальної власності запровадили навіть відповідний термін – "електронна особа". Електронна особа за задумом матиме певну правосуб'єктність, що даватиме змогу визнавати її окремим суб'єктом правовідносин (автором творів або винахідником).

Однак для впровадження такого підходу треба вирішити й інші питання, пов'язані з охороною прав інтелектуальної власності.

По-перше, щодо реалізації прав автора інтелектуальної власності на створені твори. Як відомо, кожного автора наділено виключними майновими й немайновими правами. Зокрема, до виключних майнових прав належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами, куди входить відтворення творів; публічне виконання й публічне сповіщення творів; переклади творів; переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів. До особистих немайнових прав належать права автора вимагати визнання свого авторства; забороняти згадування свого імені під час публічного використання твору; вибирати псевдонім, зазначати й вимагати зазначення псевдоніма на творі замість справжнього імені автора; вимагати збереження цілісності твору та протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі й репутації автора. Відповідні права може реалізовувати як автор, так і особа, якій було передано виключні майнові права (фізична або юридична особа).

У разі ж визнання прав інтелектуальної власності за "електронною особою" питання щодо реалізації будь-яких прав інтелектуальної власності залишатиметься відкритим. Чи зможе "електронна особа" самостійно надати ліцензію на використання відповідного твору або звернутися до суду щодо захисту порушених прав? У далекому майбутньому, цілком імовірно, що зможе. Але зараз такого роду питання повертають нас до попередніх концепцій належності прав інтелектуальної власності розробникам або користувачам штучного інтелекту. Тож особисті немайнові й виключні майнові права інтелектуальної власності на твори, створені "електронною особою", належатимуть розробнику або користувачу відповідного софту.

По-друге, залишається також проблема строку дії прав інтелектуальної власності, зокрема, у сфері авторського права й суміжних прав. На сьогодні строк дії авторських прав прив'язано до життя та дати смерті автора твору (окрім творів, оприлюднених анонімно / під псевдонімом). До штучного ж інтелекту такий критерій застосувати не можна. Тому в разі законодавчого врегулювання охорони прав інтелектуальної власності на твори, створені штучним інтелектом, строки дії авторських прав має бути пов'язано з іншими подіями, наприклад, з датою опублікування твору.

Варто зауважити: незважаючи на існування згаданих вище концепцій, незмінною залишається світова позиція щодо невизнання творів, створених штучним інтелектом, об'єктом права інтелектуальної власності. Зокрема, це підтверджують і підходи судів до тлумачення авторства. Судова практика переважно виділяє дві категорії творів:

– створені штучним інтелектом самостійно;

– створені людиною за допомогою штучного інтелекту.

На відміну від першої категорії, твори, створені людиною з використанням штучного інтелекту, за умови їх оригінальності є об'єктами інтелектуальної власності. Їх наділено правовою охороною.

Твори, які було створено тільки штучним інтелектом, належать до об'єктів, що не підлягають правовій охороні.

Ані в Україні, ані в інших державах твори, створені штучним інтелектом, не є об'єктами права інтелектуальної власності. Їх можна використовувати без обмежень. Проте така ситуація не буде довготривалою, оскільки розвиток технологій потребуватиме подальшого правового врегулювання й захисту прав відповідних суб'єктів. Ігнорування ж питання правової охорони об'єктів, створених штучним інтелектом, призведе до незацікавленості ринку в розвитку відповідних технологій через їх незахищеність.

Наостанок згадаємо фрагмент із кінострічки "Третій зайвий 2", а саме ту частину, у якій головний герой Тед (плюшевий ведмедик) визнавав у суді своє право вважатися людиною, а не власністю.

Адвокат Штату:

– Хто Тед? Людина, як ми? Чи чиясь власність? Бути людиною – це абсолютно особлива й унікальна здатність. Це – дар. Бог наділив цим даром лише один вид – людей. Але якщо ми вирішимо ділитися цим даром... до чого це призведе?

Адвокат Теда:

– У 1856 році темношкірий раб Дред Скотт намагався довести в суді, що він людина, а не чиясь власність. Він програв, але, як свідчить історія, це було несправедливо. У кожному конфлікті навколо прав ми стаємо спроможними розпізнати, де справедливість, лише багато років потому, але, коли виникає новий конфлікт, ми знову стаємо сліпими, як уперше.

Хтозна, може штучний інтелект зможе змінити хід історії (хоча мавпі, яка зробила селфі, не вдалося).


Зв'язатись із авторами: Наталія Лавренова, адвокат, медіатор, радник ЮК "Правовий Альянс", lavrenova@l-a.com.ua; Наталія Абрамович, юрист ЮК "Правовий Альянс", abramovych@l-a.com.ua

556

Якщо Ви помітили помилку, будь ласка, виділіть та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про неї