uk ru
LIFE SCIENCES LAWYERS | UKRAINE & CIS
Menu

ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС — юридична компанія, що супроводжує бізнес-інтереси національних, іноземних і міжнародних компаній на території України та ряду країн СНД.

НАШІ КЛІЄНТИ представляють індустрії фармацевтики, медичних виробів, товарів народного споживання, медицини, косметики, парафармацевтики, хімії, біотехнології, сільського господарства та продуктів харчування.

ПРОВІДНІ АСОЦІАЦІЇ — AIPM Ukraine, APRaD та Комітет з охорони здоров'я Європейської Бізнес Асоціації обрали Правовий Альянс своїм юридичним радником.

Новини трудового законодавства щодо віддаленої роботи

4 лютого 2021 року, Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи» (надалі – Закон). Даний Закон покликаний остаточно врегулювати всі правові аспекти застосування дистанційної роботи в Україні, адже це є об’єктивною необхідністю.

Крім того, більшість підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють порядок надомної роботи, були прийняті ще у радянські часи, що свідчить про їх повну невідповідність сучасним реаліям. В умовах пандемії та стрімкої діджиталізації економіки відсутність норм права, які б урегульовували можливість виконання роботи з використанням сучасних засобів комунікації стримує розвиток трудових відносин та унебезпечує життя та здоров’я працівників.

Відтепер при укладенні трудового договору про дистанційну роботу роботодавець проводить всі необхідні інструктажі у дистанційному форматі.

Кодекс законів про працю доповнено статтями 601 та 602, які детально урегульовують питання надомної та дистанційної роботи. Варто зазначити, що у попередній редакції Кодексу поняття дистанційна та надомна робота ототожнювалися.

Наразі під надомною роботою законодавець розуміє – форму організації праці, за якої робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших визначених ним приміщеннях, що характеризуються наявністю закріпленої зони, технічних засобів, необхідних для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими документами, але поза виробничими чи робочими приміщеннями роботодавця.

У той же час дистанційна робота – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Головними відмінностями дистанційної та надомної роботи є те, що надомна робота виконується у конкретно визначених місцях, що є технічно обладнаними роботодавцем для належного виконання робити (місце працівника є фіксованим та не може бути змінено з ініціативи працівника без погодження роботодавця), а дистанційна робота може виконуватися у будь-якому місці за вибором працівника.

Також при виконанні роботи у надомному режимі на працівника поширюється загальний режим роботи підприємства, установи, організації, якщо інше не передбачено трудовим договором, у той же час при дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, встановлених законодавством.

Укладення договору про дистанційну роботу не позбавляє працівника права за погодженням із роботодавцем поєднувати дистанційну роботу з виконанням працівником роботи на робочому місці у приміщенні чи на території роботодавця.

Відтепер, при укладенні трудового договору про дистанційну або надомну роботу, роботодавець має право отримувати відомості про місце проживання або інше місце за вибором, де буде виконуватись трудова функція.

Отже, головною зміною, що була внесена даним Законом до Кодексу законів про працю, є чітке розмежування дистанційної та надомної роботи. Відтепер від форми виконання роботи буде залежати обсяг прав та обов’язків працівника і роботодавця, а також місце та час виконання трудових обов’язків.

Законодавець зазначає, що прийняття даного Закону призведе до позитивного соціально-економічного ефекту через створення законодавчих стимулів для переведення великої кількості працівників з роботи за договорами цивільно-правого характеру на повноцінні трудові договори із роботодавцями.

Чи дійсно призведе цей Закон до таких позитивних наслідків можна буде прослідкувати через певний проміжок часу, проте законодавче урегулювання даних відносин було нагальною необхідністю, адже, як свідчать статистичні дані, на сьогодні близько 30% працівників працюють віддалено.

2395

Якщо Ви помітили помилку, будь ласка, виділіть та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про неї