uk ru
LIFE SCIENCES LAWYERS | UKRAINE & CIS
Menu

ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС — юридична компанія, що супроводжує бізнес-інтереси національних, іноземних і міжнародних компаній на території України та ряду країн СНД.

НАШІ КЛІЄНТИ представляють індустрії фармацевтики, медичних виробів, товарів народного споживання, медицини, косметики, парафармацевтики, хімії, біотехнології, сільського господарства та продуктів харчування.

ПРОВІДНІ АСОЦІАЦІЇ — AIPM Ukraine, APRaD та Комітет з охорони здоров'я Європейської Бізнес Асоціації обрали Правовий Альянс своїм юридичним радником.

Недбале ставлення до військової служби: один кейс – різне тлумачення. Чому практика відрізняється від норми права

Нещодавно за ініціативою та сприяння партнерів ЮФ «Правовий Альянс» (Київ) − адвокатів Іллі Костіна та Тараса Безпалого на базі Комітету АПУ з кримінального та кримінально-процесуального права відбувся круглий стіл на тему: “Недбале ставлення до військової служби: один кейс – різне тлумачення. Чому практика відрізняється від норми права?”.


Ця тема набула особливої актуальності з огляду на те, що впродовж 2014-2015 років військовослужбовці Збройних Сил України вперше за часів незалежності України зіткнулися з ворожим посяганням на її територіальну цілісність. Проблема посилюється веденням проти української держави так званої «гібридної війни», яка характеризується як агресивними військовими діями під прикриттям незаконних збройних формувань, так і одночасним використанням широкого спектра політичних, економічних, а також інформаційно-пропагандистських заходів. Вочевидь, протидія цьому потребує додаткових знань і специфічних навичок, яких українські військовослужбовці до початку АТО не мали.

Разом з тим, впродовж останніх років спостерігається практика інкримінування учасникам бойових дій недбалого ставлення до військової служби (стаття 425 Кримінального кодексу України). Однак наразі відсутнє єдине для органів досудового розслідування, адвокатів та суддів розуміння особливостей складу цього злочину. Це обумовлює необхідність обговорення проблематики правниками, які безпосередньо зіткнулися з подібними справами. Водночас знову постає питання щодо відродження військової юстиції задля оцінки правових аспектів військової діяльності та забезпечення належного рівня законності, правопорядку та військової дисципліни.

До участі в обговоренні долучилися:

Ілля Костін, партнер ЮФ «Правовий Альянс», адвокат підозрюваних − підполковника Олександра Отроха та майора Валентина Гулиніна, яким інкримінують службову недбалість щодо вибухів у Сватовому в 2015 році, член Комітету військового права НААУ.

Ілля Павлович зосередив увагу слухачів на проблематиці вказаної тематики з огляду на три гучні кримінальні провадження за ст. 425 КК України. Це кейс відносно вибухів у Сватовому 2015 р., в якому правник здійснює захист підозрюваних, кримінальної справи проти генерала Назарова щодо авіакатастрофи Іл-76, а також провадження, відкритого за результатом трагедії Ан-26 під м. Чугуєвим 2020 р., де загинуло 26 курсантів. Таким чином було піднято відразу три гострі питання: “Склад злочину за ст. 425 КК України”, “Обов'язок військовослужбовця та реальна можливість його виконати”, “Недбалість vs. виправданий ризик”.

Микола Хавронюк, доктор юридичних наук, Заслужений юрист України, професор кафедри кримінального та кримінального процесуального права Національного університету «Києво-Могилянська академія», директор з наукового розвитку і член правління Центру політико-правових реформ, колишній військовий прокурор.

Микола Іванович здійснив ґрунтовний аналіз елементів складу злочину “Недбале ставлення до військової служби”, зосередивши особливу увагу на суб’єктивній стороні. Так, на думку науковця, за цією статтею передбачена необережна форма вини у вигляді недбалості.

Він звернув увагу, що за ч. 3 ст. 25 КК України, необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити. Хоча вказане формулювання є розмитим, однак правник запропонував чіткі критерії для встановлення недбалості.

Так, формулювання “повинна була” слід тлумачити, як наявність у особи нормативно встановленого обов'язку вчинити певну дію. Тоді як формулювання “могла їх передбачити” слід розуміти, як реальну можливість вчинити таку дію. При цьому, пан Хавронюк виділяє два критерії реальної можливості вчинити дію: об'єктивний та суб'єктивний. Перший з них означає, що зовнішні обставини дозволяли особі виконати обов'язок. Натомість другий – що саме ця особа могла безперешкодно виконати обов'язок, зважаючи на власні навички, здібності тощо.

Як член робочої групи з розробки проекту нового Кримінального кодексу, Микола Іванович повідомив, що в майбутньому планується закріпити в законі, як загальновизнані положення, доктрини, так і усталені підходи судової практики.

Анатолій Маркевич, адвокат із понад 20-річним досвідом ґрунтовної роботи в слідчих підрозділах прокуратури, де пройшов ступені від слідчого до начальника слідчого управління прокуратури обласної ланки, що сприяло набуттю досконалих знань кримінального права і процесу.

Коментуючи питання “Недбалість vs. виправданий ризик”, Анатолій Миколайович провів аналогію між ситуаціями, коли командир військового підрозділу відправляє військовослужбовців на виконання бойового завдання та коли керівники підрозділів правоохоронних органів та рятувальних служб відправляють своїх підлеглих на виконання завдань, які несуть потенційну загрозу для їх життя та здоров'я (затримання, пожежа тощо). І якщо у випадку загибелі правоохоронця чи рятувальника під час виконання завдання нікому не спадає на думку притягнути до кримінальної відповідальності їх керівників, то у випадку з військовими це загальнопоширена практика.

Також пан Маркевич звернув увагу на “гумове” формулювання статті 425 КК України, що дозволяє поширити його на широкий спектр ситуацій. Від втрати військового майна внаслідок його розкрадання до неправильної оцінки бойової обстановки, що спричинило тяжкі наслідки.

Крім цього, правник підняв питання сумнівної можливості здійснення фахового досудового розслідування у категорії військових злочинів слідчими ДБР, які не мають спеціалізованої освіти з військового права. Водночас, в Україні є низка профільних закладів вищої освіти, зокрема Військовий юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, де готують офіцерів-юристів для військової юстиції, якої немає.

Марія Островська, адвокат, Голова Комітету НААУ з військового права, заступниця Голови Комітету НААУ із наближення системи адвокатури України до європейських правових стандартів.

В ході обговорення пані Островська зауважила, що винесення вироків щодо військовослужбовців за ст. 425 КК України створює передумови для численних заяв проти України до Європейського суду з прав людини у зв’язку з порушенням ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Адвокат пов’язує це з абстрактним формулюванням кримінальної норми, адже таким чином законодавець не дотримується стандартів якості закону: принципів доступності, правової визначеності та передбачуваності. На думку правниці у цій категорії справ Державне бюро розслідувань займає недержавницьку позицію.

Натомість, Марія Анатоліївна спостерігала аналітичну правову скрупульозність з боку Верховного Суду при розгляді скарг на обвинувальні вироки стосовно військовослужбовців за участю Голови ККС Станіслава Кравченка. Окрім попередньо озвученої справи виправданого генерала Назарова, пов’язаної із катастрофою літака Іл-76, вона привела приклад кейсу в активі власного адвокатського об’єднання, де судді не лише погодилися із позицією захисників, а й провели кваліфікаційну межу загально-кримінальних та військових злочинів за суб’єктним складом.

На думку адвоката, незважаючи на категоричну позицію правоохоронних органів, вищий національний суд переважно скасовує незаконні рішення, неухильно виправляючи помилки нижчих інстанцій. Отже, варто намагатися добиватися справедливості на рівні українських судів і поза допомогою міжнародної інституції.

Ольга Решетилова, координаторка громадської організації «Медійна ініціатива за права людини», менеджерка проектів Української Гельсінської спілки з прав людини.

Правозахисниця обґрунтувала доцільну пропозицію негайного створення інституту військового омбудсмена в Україні. Крім того, разом із адвокатом Тарасом Безпалим, асоційованим партнером ЮФ «Правовий Альянс», звернула увагу на високий рівень укладення угод про визнання винуватості у даній категорії справ.

Віталій Голота, полковник, Головний інспектор Головної інспекції Міністерства оборони України.

Військовий офіцер пояснив, що надмірна статистика обвинувальних вироків на підставі угод зумовлена надмірним психологічним тиском на підозрюваних самим фактом кримінального переслідування та пов’язаних і ним проблем. Зокрема, розслідування подібних справ займає значний час, впродовж якого військовослужбовцю з метою участі у слідчих діях необхідно постійно відвідувати територіальний підрозділ ДБР, що знаходиться у м. Краматорськ або у м. Київ. Звісно, такі поїздки завжди необхідно узгоджувати з командуванням. Особливо складно виконати це, коли військовослужбовець перебуває безпосередньо в зоні АТО/ООС. Таким чином, окрім безкінечного нервового напруження через участь у бойових діях, підозрюваний хвилюється ще й через власне кримінальне провадження. Саме тому найчастіше військовослужбовцю легше піти на угоду про визнання винуватості і нарешті завершити цей негатив. Аніж витримувати подвійний психологічний стрес впродовж тривалого часу.

Віталій Наум, адвокат, член Ради адвокатів України, Голова Комітету захисту професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності Ради адвокатів Київської області.

Правник провів порівняльну аналогію застосування на практиці статті 425 КК та статті 296 КК (хуліганство). Обидві непов’язані норми кримінального закону однаково інкримінуються щодо безмірно широкого кола діянь. Під ці склади злочинів правоохоронці підганяють будь-які факти, коли не в змозі належно кваліфікувати порушення.

Сергій Дячук, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального та кримінального процесуального права університету «Києво-Могилянська академія», суддя Святошинського районного суду м. Києва.

Хоча Сергій Іванович не зміг взяти особисту участь у заході, з огляду на його залученість у судовому розгляді справи, ним була викладена письмова позиція такого змісту: “Вважаю підняте питання небезпечно оголеним саме в ті часи, в які й мала б спрацювати тривалий час годована миром військова юстиція. Аж так не сталося, оскільки попри наші (військових суддів) крики про допомогу овіяні духом удаваного реформаторства особи у 2010 знищили зрілі плоди майже вікового для України дерева військового правосуддя...

Є очевидним, що командир роти ЗСУ, в умовах реального бою, але по факту не оголошеної війни, свідомо підіймаючи бійців в атаку, внаслідок якої з боєм і на жаль людськими втратами звільняє маленьке селище на Донбасі, на жаль має бути готовий до того, що за спиною у нього знайдеться умовно – суддя Марія Федорівна з Конотопа, яка формально побачить у його діях ознаки перевищення влади, або розчулившись, недбалість з тяжкими наслідками…

Маю честь розраховувати на те, що хоча б тут держава все ж таки не зламає наші скромні потуги досягти справедливості правосуддя”.

В підсумку, всі учасники заходу виступили спільним фронтом за відновлення військової юстиції в Україні з метою забезпечення військовослужбовцям досудового розслідування та судового розгляду, що будуть здійснюватися фахівцями, які розуміють усі особливості несення військової служби та обстановки, яка може скластися в ході бойових дій. Учасники прийняли рішення про спільне звернення до Офісу Генерального прокурора та Президента України із відкритим листом щодо необхідності реформування правоохоронної системи та військової юстиції України.


1612

Якщо Ви помітили помилку, будь ласка, виділіть та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про неї