Щодо: оскарження дій державної виконавчої служби
Партнер проекту: Меньшиков Анатолій Анатолійович
Суд: Господарський суд м. Севастополя
Дата: грудень 2009 р.

Завантажити повний текст рішення (.pdf 132 Кб)

Коментар: Виконавче виробництво - це завершальна стадія судового процесу. Але у наведеній ситуації державний виконавець під час виконавчого провадження з примусового виселення не зробив всіх можливих заходів, щоб встановити місце знаходження боржника, що свідчило про бездіяльність з боку державного виконавця.

Наслідком бездіяльності державного виконавця протягом трьох років, стало винесення постанови про повернення виконавчого документа без виконання на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погодившись з таким порушенням прав стягувача, постанова державного виконавця була оскаржена в судовому порядку.

Маючи бажання виконати судове рішення, яке вступило в законну силу, виконавець мав можливість зробити запит до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, або до адресного бюро, і встановити місце проживання боржника.

Суд у свою чергу скаргу задовольнив, дії виконавця визнав незаконними, оскаржувану постанову скасував, виконавчий документ повернув для відновлення виробництва.

При винесенні ухвали суд погодився з позицією стягувача про бездіяльність державного виконавця щодо вжитих заходів при встановленні місцезнаходження боржника. Також суд зазначив, що стаття 79 Закону України «Про виконавче провадження» визначає порядок виконання рішення про виселення боржника та у відсутності повідомленого боржника.

Більше того, частина 3 ст. 79 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язує виконавця лише в письмовому вигляді повідомити боржника про день і час примусового виселення, тобто направити боржнику повідомлення, а жодним чином не контролювати його отримання або правильне розуміння.

Підсумком даного судового процесу стало відновлення виконавчого провадження у цій виконавчим документом.