07 агуста 2007

    Газета «Правовая неделя» № 31-32

    Спір, що виник між сторонами досить розповсюджений для такої категорії правовідносини щодо надання послуг між суб'єктами правовідносин. Однак він містить деякі цікаві обставини в частині форми та порядку зміни основних умов договірних правовідносин між замовником та підрядником.

    Договірними правовідносинами встановлено гарантійний строк виконаних робіт, який дорівнює 1 рік з моменту підписання акту-виконаних робіт між сторонами. Так підрядник повинен усунути дефекти протягом 1 місяця з моменту повідомлення його про виявлені дефекти. Сторонами складено та підписано акт про виявлення дефектів на обов'язок їх усунення підрядником протягом 1 місяця.

    Для правильності застосування положення договору між сторонами необхідно висвітлити хронологію укладення та змін договірних правовідносин:

       1. Уладнано договір виконання підрядних робіт;

       2. Підписано акт виконаних робіт та виставлено рахунок-фактуру, яку не сплачено замовником.

       3. Підписано акт між сторонами щодо виявлення дефектів, які повинен усунути підрядник, а також встановлено згоду між сторонами щодо призупинення оплати робіт замовником до моменту усунення дефектів або оплати вартості усунення дефектів підрядником.

       4. У встановлений строк, підрядником не усунуто дефектів та не сплачено вартості усунення дефектів, при цьому договірними правовідносинами між сторонами встановлено, що замовник має право усунути дефекти за свій рахунок тільки у випадку неявки підрядника для складання двостороннього акту виявлення дефектів.

       5. Після спливання місячного терміну з дня виявлення дефектів виконаних робіт, підрядником не виконано робіт по усуненню дефектів та не сплачено вартості їх усунення. Так замовником укладено договір про виконання ремонтних робіт щодо усунення виявлених дефектів з третьою особою, який виконано у повному обсязі та кошти за таке виконання сплачено замовником.

    Слід зауважити, що касаційна інстанція - Вищий господарський суд України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

    Навіть за наявності встановлених обставин судами перших двох інстанцій не можна погодитися з деякими висновками касаційної інстанції з приводу застосування норм матеріального права.

    З огляду на хронологію укладення та змін договірних правовідносин між сторонами суд доходить до висновку щодо відсутності реальних збитків у замовника внаслідок усунення дефектів сторонньою організацією та не сплачення замовником в повній мірі виконаних робіт підрядника.

    Головним моментом є невиконання підрядником робіт по усуненню дефектів в місячний строк. Таким чином, починають діяти імперативні норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме положення ст. 526 та 610- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - не усунення дефектів у місячний строк підрядником і є саме порушення зобов'язання договірних правовідносин між сторонами. Стаття 611 ЦК України передбачає одними з наслідків порушення зобов'язання - відшкодування збитків та моральної шкоди.

    Стаття 621 ЦК України зазначає, що у разі невиконання боржником для кредитора певної роботи чи ненадання йому послуги кредитор має право виконати цю роботу власними силами або доручити її виконання чи надання послуги третій особі і вимагати від боржника відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання. Тому дії замовника по залученню сторонньої організації для усунення виявлених дефектів цілком відповідають нормам закону.

    Стаття 22 ЦК України передбачає, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), отже оплата сторонній особі послуг щодо усунення дефектів робіт виконаних підрядником і є реальні збитки завдані замовнику.

    При цьому, можна погодитися з висновком касаційної інстанції щодо відсутності правових підстав сплати виконаних робіт підряднику замовником, оскільки оплата нерозривно пов'язана з моментом виконання умов договірних правовідносин в частині усунення дефектів виконаних робіт самим підрядником, чого зроблено не було.

    Хоча, слід зауважити, що в договірних правовідносин між сторонами скоріш за все встановлювався строк оплати виконаних робіт підрядником замовнику з моменту виставлення рахунку та строк виставлення самого рахунку замовнику підрядником. Цю обставину судами перших двох інстанцій досліджено не було. При цьому єдиною умовою затримки оплати замовником підряднику встановлено актом виявлення дефектів, тільки через 6 місяців з моменту підписання акту виконаних робіт. Тому цілком імовірно, що замовник не виконав умови щодо оплати виконаних робіт підрядником у обумовлений сторонами строк, що тягне за собою невиконання умов зобов'язання.