10 апреля 2007
Два роки тому я уклав договір позики зі своїм знайомим, відповідно до якого він зобов'язався через рік повернути мені взяті в борг 10 000 грн. Однак до цього часу борг він не повернув. На мої неодноразові усні і письмові звернення він ніяк не реагує. За цей проміжок часу я втратив роботу, у зв'язку з цим фактично не маю засобів для існування. До того ж я досить часто хворію і мені потрібні кошти для придбання ліків. Чи можу я стягнути з боржника не лише суму боргу, а й моральну шкоду, заподіяну мені у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язання і фактично позбавленням мене моїх же засобів існування?
Дякую, Тарас О., м. Одеса.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (Позикодавець) передає у власність другій стороні (Позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Позичальник був зобов'язаний повернути Позикодавцеві позику (а саме грошові кошти, що були передані йому Позикодавцем) у такій самій кількості, у строк та в порядку, що був встановлений договором позики. Якщо договором не був встановлений строк повернення позики або цей строк був визначений моментом пред'явлення вимоги, позика мала бути повернена Позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Крім того, у разі якщо сума договору перевищує п'ятдесятикратний розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (тобто, за станом на 2004 рік - більше ніж 850 гривень) згідно до положення статті 1048 Цивільного кодексу України Позикодавець має право на проценти по договору позики. Розмір і порядок одержання процентів повинні були бути встановленні в цьому договорі. У випадку, якщо договором не був встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У випадку, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, Ви маєте право вимагати від нього сплатити грошової суми відповідно до статті 625 цього Кодексу, тобто він зобов'язаний сплатити Вам суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не був встановлений договором.
Щодо відшкодування моральної шкоди, відповідно до статті 23 та 1167 Цивільного кодексу України, поняття моральної шкоди полягає у: по-перше, фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; по-друге, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; по-третє, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; і по-четверте, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Ваша ситуація не підпадає під положення про моральну шкоду, в зв'язку з чим розраховувати на відшкодування моральної шкоди ви не можете.
Також, Ви маєте право вимагати сплати неустойки (штрафу, пені), якщо вона була передбачена положеннями договору.
Звертаємо вашу увагу на те, що договір позики на суму, що перевищує суму в 170 гривень має бути укладений в письмовій формі.Чи додержались Ви вимог про форму договору?
І останнє, Ви можете захистити свої порушенні права у судовому порядку у межах строків загальної позовної давності в три роки. Незволікайте!
Під час укладення кредитного договору з банком фізичною особою була надана довідка про розмір заробітної плати. Пізніше банк з'ясував, що зазначений у ній розмір заробітної плати не відповідає дійсності. Чи має право банк порушити питання про розірвання кредитного договору, якщо в договорі не передбачено підстави для цього, а позичальник належним чином сплачує обумовлені договором суми? Чи є дійсність довідки про доходи достатньою гарантією повернення кредиту, адже фізична особа взагалі після укладення кредитного договору могла звільнитися з роботи?
З повагою! Олексій М., м. Київ.
По-перше, хотілося б зазначити, що згідно до статті. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У вашому випадку, в зв'язку зі свідомим наданням фізичною особою банку відомостей про розмір заробітної плати, що не відповідають дійсності, виникають підстави не для розірвання кредитного договору, а для визнання правочину недійсним. Оскільки, відповідно до положення ч.1 ст.230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Чинне законодавство до обставин, які мають істотне значення відносить помилку щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, такі властивості і якості речі, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Оскільки надання недостовірної інформації про розміри заробітної плати може викликати у банка сумніви щодо своєчасного повернення Позичальником кредиту.
В якості забезпечення виконання зобов'язання Позичальником та повернення кредиту фізичною особою банки і банківські установи, як правило, використовують майно (та грошові кошти), що належить позичальникові на праві власності і на які може бути звернено стягнення у випадку невиконання позичальником умов кредитного договору, тобто до банку переходить право повного володіння та розпорядження. Перелік такого майна та порядок його реалізації має бути визначений у кредитному договорі та у договорі на забезпечення обов'язків Позичальника.
Отже, банк може спробувати визнати договір недійсним. Але звертаю Вашу увагу що, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, що недійсність даного правочину (договору) може бути визнана тільки в судовому порядку (оспорюванний правочин).
Під час мого переїзду з однієї квартири в іншу мій знайомий зобов'язався безоплатно допомогти перевезти мої речі своїм автомобілем. Під час транспортування мій недавно придбаний телевізор було пошкоджено. Знайомий відмовляється сплачувати вартість ремонту телевізора, мотивуючи це тим, що за договором він не отримав ніякої винагороди. Чи маю я право на відшкодування завданих збитків і в якому розмірі?
Дякую, Сергій В., м. Херсон.
Питання досить спірне, оскільки виходячи з інформації наданої вами не зрозуміло, який саме вид договору укладався між Вами, чи був це договір перевезення, чи був укладений інший договір. У якій формі був укладений договір - у письмовій чи усній?
Чи є ваш знайомий суб'єктом господарювання і на якій правовій підставі він здійснював перевезення вашого майна?
Згідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Якщо між вами був укладений договір перевезення, то він повинен був бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до статті 208 та частини 2 статті 909 Цивільного кодексу України, правочини фізичних осіб між собою, що укладаються на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (тобто від 340 гривень).
Крім того, в тексті договору повинно було бути зазначено положення про порядок відшкодування, у випадку зіпсування речі, що перевозилась. Відповідно до положення статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до повернення одержувачеві, якщо не доведе, що псування сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за псування вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його шкоди.
Крім того, звертаємо Вашу увагу, що згідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", здійснення такого виду діяльності, як перевезення вимагає наявності у особи, що здійснює цю діяльність спеціального дозволу - ліцензії.
У випадку, якщо правочин був укладений усно Вам знадобляться свідки, що у письмовому вигляді підтвердять факт укладання такого правочину.
