20 ноября 2003
'Юридичний журнал
Зекономивши на розробці установчих документів, ви можете отримати безліч проблем у подальшій діяльності.
У бізнесі немає дрібниць. Одного прикладу досить, щоб довести, що деякі речі, на які іноді просто не звертаєш уваги, згодом можуть обернутися великими неприємностями.
Моментом народження бізнесу є поява в людини ідеї та бажання її реалізувати. Наступним кроком є оформлення бізнесу - державна реєстрація обраної підприємцем організаційно-правової форми (суб'єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи, приватне підприємство, господарське товариство, кооператив тощо). Це - проміжний етап, який підприємці прагнуть пройти якомога швидше, щоб розпочати безпосередньо працювати й заробляти гроші. Найрозумніше на цьому етапі буде довірити роботу з підготовки установчих документів і державної реєстрації підприємства юристам, причому професіоналам, які займаються цим не один рік і можуть попередити можливі у майбутньому негативні наслідки, передбачивши більшість нюансів в установчих документах. На жаль, так чинять далеко не всі. В основному, люди заощаджують саме на цій стадії або розробляючи документи самостійно, або звертаючись по допомогу до некваліфікованих юристів.
На сьогодні більшість українських підприємств - це господарські товариства, левову частку яких складають товариства з обмеженою відповідальністю. На перший погляд, розробити установчі документи для ТОВ нескладно. Все чітко й зрозуміло передбачено в Законі України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ і Порядку державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698.
Стаття 50 Закону України "Про господарські товариства" (далі - Закон) визначає, що товариством з обмеженою відповідальністю є товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах своїх внесків.Відповідно до ст. 4 Закону, ТОВ створюється і діє на підставі установчого договору та статуту. Установчі документи ТОВ мають містити відомості про вид товариства, предмет і мету його діяльності, склад засновників та учасників, найменування і місцезнаходження, розмір і порядок створення статутного фонду, порядок розподілу прибутків і збитків, склад і компетенцію органів товариства й порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, щодо яких необхідна кваліфікована більшість голосів, - щодо порядку внесення змін до установчих документів та порядку ліквідації і реорганізації товариства. Крім того, згідно зі ст. 51 Закону, установчі документи ТОВ мають містити відомості про розмір частки кожного з учасників; про розмір, склад та порядок внесення ними своїх внесків.
Таким чином, Закон дозволяє двом фізичним особам створити товариство з обмеженою відповідальністю, розділивши статутний фонд товариства на рівні частки по 50%. Як правило, розробка установчих документів обмежується лише переписуванням необхідних пунктів статуту та установчого договору із Закону України "Про господарські товариства".
Стаття 58 Закону наголошує, що учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їхньої частки у статутному фонді; відповідно до ст. 59 Закону, рішення в більшості питань приймаються зборами учасників товариства простою більшістю голосів. Згідно зі ст. 60 Закону, збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники або представники учасників товариства, які володіють у сукупності більш ніж 60% голосів.
Як приклад наведемо одну справу. Один із засновників вирішив припинити свої відносини з товариством і вийти зі складу його засновників, що автоматично тягне за собою необхідність державної реєстрації змін в установчих документах. Природно, що вирішення таких важливих питань віднесено статутом і Законом (ст. 59) до компетенції вищого органу товариства - Ради, яка складається із засновників (або призначених ними представників (ст. 58 Закону), причому представником засновника може бути особа, яка діє за дорученням засновника в його інтересах).
Оскільки в цьому ТОВ засновників лише двоє, необхідною умовою проведення зборів Ради була присутність обох або хоча б їхніх представників. Однак коли один із засновників вирішив вийти з товариства, другий перебував за межами України, працюючи на судні, яке здійснювало тривале плавання вздовж берегів Південної Америки, а тому ні приїхати особисто, ані оформити належним чином доручення він не мав можливості.
Отже, що робити першому засновнику? З одного боку, вийти з товариства йому потрібно якнайшвидше, а з іншого - він знає, що другий засновник з'явиться в Україні не раніше, ніж через рік. З цією проблемою він звернувся до нашої компанії.
Фахівці компанії знайшли вихід з цієї непростої ситуації, використовуючи можливості, надані Цивільним процесуальним кодексом України від 18 липня 1963 р. Зваживши всі "за" та "проти", ми дійшли висновку, що за подібних обставин вирішити проблему можна тільки в судовому порядку. Але передусім ми наполягали на дотриманні всієї процедури виходу засновника з товариства.
Були призначені чергові збори засновників, на порядок денний яких винесли такі питання:
1. вихід зі складу засновників ТОВ "X" першого засновника;
2. державна реєстрація змін в установчих документах у зв'язку з виходом засновника.
За місцем проживання другого засновника тричі направлялися відповідні повідомлення. В день проведення зборів другий засновник на них не з'явився і свого представника, відповідно, не направив. Таким чином, збори не відбулися з незалежних від першого засновника обставин. Водночас перший засновник нотаріально завірив свою заяву про вихід зі складу засновників ТОВ "X" та про відсутність претензій матеріального та іншого характеру до товариства.
Наступним нашим кроком було подання до суду заяви в порядку глави 37 ЦПК України про встановлення факту виходу зі складу засновників ТОВ. Це був, напевно, єдиний законний вихід із ситуації, оскільки:
1. в даному випадку відсутній спір про право, у зв'язку з чим неможливо було пред'явити позовну заяву до другого засновника або самого товариства;
2. факт виходу засновника з товариства має юридичне значення, оскільки призводить до припинення майнових прав громадянина-засновника ТОВ, передбачених ст. 10 Закону України "Про господарські товариства".
У зв'язку з тим, що відповідно до встановленого Законом порядку перший засновник не має можливості вийти з товариства через неявку на збори другого засновника, він був змушений у судовому порядку встановити факт свого виходу з товариства.
Незважаючи на незвичність ситуації, цей випадок повністю підпадає під дію глави 37 ЦПК України. Наша компанія представляла в суді інтереси першого засновника, і його позовну заяву було задоволено. Рішенням, що вступило в законну силу, суд установив факт виходу з ТОВ "X" першого засновника.
Хоча ця історія й завершилася успішно, подібних труднощів могло взагалі не виникнути, якби засновники товариства свого часу звернулися до кваліфікованих фахівців для складання якісних установчих документів.
Київський районний суд м. Сімферополя
Рішення від 21 серпня 2003 р.
Справа № 2- 5040/03
Київський районний суд м. Сімферополя, розглянувши заяву Т. про встановлення факту виходу зі складу засновників товариства з обмеженою відповідальністю, встановив таке.
Т. звернувся до суду з заявою про встановлення факту виходу його зі складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю „Х".
На обґрунтування заяви Т. вказує, що він є засновником ТОВ „Х", другим засновником є зацікавлена особа І. Частки засновників у статутному фонді є рівними - 50%. Заявник прийняв рішення про вихід зі складу засновників, у зв'язку з чим на 8 серпня 2003 р. були призначені збори засновників.
Другий засновник І., неодноразово належним чином повідомлений про призначення зборів, на збори не з'явився. Тому позивач не має іншої можливості вирішувати питання про вихід зі складу засновників, ніж звернутися до суду з даною заявою.
В судовому засіданні представник заявника його вимоги підтримав.
Заслухавши представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно зі ст. 271 ЦПК України, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих або майнових прав громадян, розглядаються в судовому порядку, якщо чинне законодавство не передбачає іншого порядку їхнього встановлення, а також у разі неможливості одержання зацікавленими особами відповідних документів.
Суд встановив, що заявник Т. і зацікавлена особа І. є засновниками ТОВ „Х". Їхні частки в статутному фонді є рівними - по 50%, що відповідає кількості їхніх голосів (це передбачено статутом та установчим договором ТОВ). Заявник прийняв рішення про вихід зі складу засновників товариства, виніс це питання на збори засновників, як це передбачено статутом. Однак збори не відбулися, тому що на них не з'явився другий засновник І.
Відповідно до ст. 50 Закону України "Про господарські товариства", збори учасників товариства вважаються правомочними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш ніж 60% голосів.
У зв'язку з неявкою І., який виїхав за межі держави, збори відбутися не можуть і заявник не має можливості здійснити своє право виходу зі складу засновників.
Заяву про вихід зі складу засновників ТОВ „Х" і про відсутність матеріальних та інших претензій до товариства Т. оформив нотаріально.
Таким чином, суд встановив, що вирішити дане питання в позасудовому порядку для заявника не виявляється можливим.
На підставі викладеного, статей 271, 273, 275 ЦПК України, суд вирішив:
Встановити факт виходу Т. зі складу засновників товариства з обмеженою відповідальністю „Х".
Рішення може бути оскаржене протягом 1 місяця до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд м. Сімферополя.
