Щодо оподаткування доходів нерезидентів
Євген Щеглов, Старший юрист Юридичної компанії «Правовий Альянс»

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України від 22.05.2003 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889) платниками цього податку є як резидент, так і нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

До доходів з джерелом походження з України відносяться, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України від працедавця (пп. 1.3 "д" п. 1.3 ст. 1 Закону N 889).

Згідно з п. 7.3 ст. 7 Закону N 889 будь-які доходи (за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону - проценти, дивіденди, роялті), нараховані протягом звітного податкового року на користь нерезидентів - фізичних осіб (в тому числі заробітна плата), підлягають оподаткуванню за ставкою п. 7.3 ст. 7 Закону N 889.

Іноземець за наявності в нього обставин, перелічених у пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону N 889 та їх документальному підтвердженні, може визначити себе резидентом України відповідно до положень наказу ДПА України від 05.10.2004 р. N 581 "Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу". З податкового періоду (місяця), в якому іноземцю видано податковим органом повідомлення і до закінчення звітного податкового року, оподаткування доходів іноземця провадиться відповідно до правил, встановлених Законом N 889 та за ставками, встановленими пунктами 7.1, 7.2 та 7.4 ст. 7 цього Закону. В іноземців, які не визначили себе резидентами України, доходи з джерелом походження з України протягом звітного податкового року оподатковуються за ставкою, встановленою п. 7.3 ст. 7 Закону N 889.

При цьому проведення перерахунків загального річного оподатковуваного доходу та утриманого з нього податку Законом N 889 передбачено тільки у випадках, зазначених у пп. 6.5.2 п. 6.5 ст. 6 цього Закону.

Вказані норми застосовуються якщо міжнародним договором не встановлено інші правила визначення місця постійного проживання особи (резидента).

Державна податкова адміністрація України в листі N 5626/6/17-0716 від 14.06.2010 р. виклала аналогічну позицію.