Судова практика по моральній шкоді
Євген Щеглов, Старший юрист ЮК «Правовий Альянс»

Рішенням від 15 січня 2010 року у справі №22ц-27-2010 р. судова колегія у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ворошилівського районного суду м. Донецька від 19 серпня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання факту того, що заступник директора медичного університету, не хірург лікарні, встановила, що висновки суду першої інстанції щодо встановлення факту недостовірної інформації у заяві до прокуратури м. Донецька від 07.06.2004 року зроблені з порушенням вимог закону.

Звернення до правоохоронного чи державного органу із заявою або скаргою про неправомірні дії іншої особи, якщо цей орган наділений владними повноваженнями щодо поновлення законності у відповідних відносинах чи застосування передбачених законом санкцій до правопорушника, у розумінні ст. 277 ЦК України не може розцінюватися як поширення неправдивих відомостей, якщо не встановлено, що фактично метою цих дій було приниження честі, гідності та ділової репутації певної особи.

Так, відповідно до ч.1, 3 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

З матеріалів справи вбачається, що 07.06.2004 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури м. Донецька з заявою, в якій просив перевірити факт проведення експериментальних операцій ОСОБА_2 в Донецькому обласному протипухлинному центрі, який не є хірургом, порівнюючи його з доктором Менгеле.

При цьому в судовому засіданні не встановлено, що таке звернення ОСОБА_1 до прокуратури м. Донецька подавав з метою приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_2, крім того, прокуратура є тим органом, який має право прийняти відповідне рішення по зверненню, тому підстав для задоволення позову ОСОБА_2 у вказаній частині не було, а відповідно не було підстав для відшкодування моральної шкоди за вказаним випадком.