Исполнительное производство в  хозяйственном  процессе
Анастасия Титкова, юрист Юридической компании «Правовой Альянс»
Опубликовано: Правовая неделя

Вдало закінчивши судову справу, сторона, на користь якої постановлено рішення постає перед новим процесом - виконання рішення.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів — це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів чи посадових осіб, які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Здавалось би, все просто, але іноді процес виконання рішення може стати складнішим ніж судовий.

Останнім часом актуальними стали декілька питань, які заслуговують на увагу:

Порядок отримання виконавчого документу

Перш ніж звернути виконавчий документ до виконання, його необхідно отримати, що на практиці іноді стає не так просто.

В листопаді цього року мало місце порушення норм виконавчого законодавства Господарським судом однієї з адміністративно-територіальних одиниць.

Позивач у справі звернувся до Господарського суду із заявою про видачу наказу на виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Господарським судом було письмово відмовлено заявнику у видачі наказу, через ненадання останнім суду доказів невиконання відповідачем рішення суду, а також доказів звернення позивача до відповідача з вимогою виконати рішення суду.

Варто зазначити, що в своїй відмові суд, хоч і посилався на норми статті 115 Господарського процесуального кодексу України, але через відсутність доказів звернення позивача до відповідача з вимогою виконати рішення суду, наказ про примусове виконання рішення так і не видав.

Тобто, утворилась ситуація, в якій суд, задовольнивши вимоги позивача, фактично чинить перешкоди у виконанні свого ж рішення, яке набрало законної сили.

Чи варто говорити, що відповідно до ст. 11 Закону України "Про судоустрій" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Також норму містить і згадувана судом, стаття 115 Господарського процесуального кодексу України.

Судові рішення, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", в якому детально визначена виконавча процедура, коло осіб, які мають право проводити виконання рішення, їх повноваження, строки та способи.

Статтею 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення державного мита надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

Накази видаються стягувачеві або надсилаються йому рекомендованим чи цінним листом.

Для отримання виконавчого документу достатньо лише заяви стягувача, надання будь яких інших документів суд вимагати не в праві.

Діючим законодавством взагалі не передбачено витребування від стягувача доказів звернення до боржника з вимогою виконання рішення, звертатись до боржника з вимогою виконання рішення уповноважені лише державні виконавці після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, але ніяким чином не в процедурі отримання наказу.

Статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження" передбачений обов'язок державного виконавця у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

Тобто, у випадку немотивованої відмови суду у видачі наказу, стягувач має право звернутись зі скаргою на дії судді до голови цього господарського суду, якщо ж скарга не дала результату, то стягувач має право захистити своє порушене судом право в судовому порядку.

В наведеному прикладі господарський суд відмовив стягувачу листом (не ухвалою), оскільки лист не є процесуальним документом, то оскаржити його в апеляційному порядку неможливо. В даному випадку стягувач має право оскаржити бездіяльність господарського суду в порядку адміністративного судочинства, та зобов'язати господарський суд видати наказ.

Заміна сторони у виконавчому провадженні?

Донедавна існувала невизначеність щодо правильного процесуального оформлення заміни сторони у виконавчому провадженні. Державний виконавець зобов'язаний проводити виконавче провадження в межах виконавчого документу і щодо кола осіб визначених в ньому, повноважень щодо самостійної заміни сторони на стадії виконавчого провадження державних виконавець також не має. Заміна однієї з сторін у виконавчому провадженні її правонаступником здійснюється господарським судом, але ж провадження у справі закрито і зміни до наказу не вносяться.

Частиною 5 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Інформаційним листом № 01-08/530 від 29.09.2009 року Вищій господарський суд України роз'яснив, що з урахуванням приписів ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, та ч. 5 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", заміна однієї з сторін у виконавчому провадженні її правонаступником здійснюється господарським судом шляхом винесення відповідної ухвали, новий наказ при цьому не видається.

Пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання.

Строк пред'явлення до виконання наказу господарського суду, відповідно до норм ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, відраховується з дня прийняття такого судового рішення, яке виконується (на виконання якого виданий наказ), - тобто з дня прийняття рішення місцевим господарським судом. Таке роз'яснення було викладено в інформаційному листі Вищого господарського суду України «про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» № 01-08/530 від 29.09.2009 року .

Що робити, коли з різних причин, в процесі перегляду рішення вищими інстанціями, трирічний строк від дати прийняття рішення місцевого господарського суду (строк пред'явлення наказу до примусового виконання) сплив? Строк пред'явлення наказу до виконання підлягає поновленню.

Частина 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлює право господарського суду відновити пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання. Відновлення пропущеного процесуального строку передбачено також і ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 11-1 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачає право стягувача подати заяву про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Питання про відновлення пропущеного процесуального строку розглядається господарським судом за заявою стягувача. Будь-які інші особи не вправі звертатися з такими заявами. Прокурор має право звернутися з заявою про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання, якщо він брав участь у справі в інтересах держави чи громадянина.

На відміну від ст. 53Господарського процесуального кодексу України , у випадку пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання не передбачено можливості відновлення строку з ініціативи господарського суду.

Господарський суд відновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. Відновлення процесуального строку означає лише, що суд надає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущений.

Питання про відновлення строку може бути поставлене лише після закінчення процесуального строку. Тобто при розгляді справи судом, необхідно пам'ятати (а можливо і нагадувати суду) про строк пред'явлення наказу до виконання, який починає перебігати з дня винесення рішення судом першої інстанції.

Варто пам'ятати, що відновлення строку зовсім не означає, що перебіг строку продовжується, або починається заново з моменту поновлення, тому, по можливості, краще строк не пропускати.

Виконавче провадження - завершальна стадія судового провадження, тому і умов, можливостей і нюансів воно містить не менше ніж сам судовий процес. Коротко говорити про процес виконання судових рішень неможливо, скільки судових рішень, стільки і можливостей їх виконання. Нові питання виконання рішень будуть виникати разом зі змінами законодавства та ухваленням нових рішень, що буде підставою для обговорення з колегами та особистого розвитку кожного юриста.