Правове регулювання поділу майна з урахуванням обтяжень
Євген Щеглов, Старший юрист Юридичної компанії «Правовий Альянс»

Подружжя під час проживання у шлюбі та до поділу майна переходять через різні етапи розвитку своїх відносин в правовому плані. Початок шлюбних відносин характеризується, як правило, відсутністю спільного майна, а отже відсутні проблеми щодо його використання та поділу. Ці питання, в більшості випадків, виникають на стадії розірвання шлюбу або після його розірвання. Оскільки проміжок між цими подіями може бути значним, за цей час може змінитись як саме майно так і правове регулювання його поділу.

Для прикладу візьмемо ситуацію коли подружжя уклало шлюб до введення в дію Сімейного кодексу України, а набувало майно як до так і після набуття ним чинності 01.01.04 року.

У вказаний період набуло поширення споживче та іпотечне кредитування , що тягнуло в свою чергу обтяження на набуте в спільну власність майно.

Стаття 23 Закону України, від 05.06.2003, № 898-IV «Про іпотеку» передбачає, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Стаття 25 КпШС України передбачала, що якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.
Тобто, попередня норма закону визначала можливість виникнення права спільної власності на особисте майно одного з подружжя у випадку затрат на це майно іншого з подружжя. Борги, наступні витрати та обтяження на придбане в спільну власність майно при цьому не враховувались. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнавалися рівними. В окремих випадках суд міг відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Однак чітких критеріїв визначення інтересів одного з подружжя, що заслуговують на увагу не існувало і ця норма майже не застосовувалась.

Важливе значення мало не тільки офіційне розірвання шлюбу а й спільне проживання оскільки суд міг визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Як попередній так діючий кодекси передбачали, що якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також має брати до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.

При поділі майна необхідно виходити із того, що якщо шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення суду до 01.01.04 року, тобто до набрання чинності СК України; його припинення повинно здійснюватись за правилами ст. 44 КпШС України, тобто з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів цивільного стану, що може мати місце і після 01.01.04 року; у зв'язку із цим спірне майно набуте після 01.01.04 року може бути визнано спільною сумісною власністю подружжя та здійснено його поділ.

Якщо подружжя за час проживання в шлюбі набуло в спільну власність квартиру або інше нерухоме майно і один з подружжя після розлучення перешкоджає користуватись нерухомим майном, співвласник має право просити суд поділити майно, що є їхньою спільною сумісною власністю, виділивши його в натурі. Якщо це можливо технічно.

Для визначення вартості майна яке підлягає поділу та можливості його поділу суд може призначити експертизу. Одночасно питання технічної можливості поділу може бути вирішено органами технічної інвентаризації.

Інструкція щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна затверджена наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 р. N 55 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 6 липня 2007 р. за N 774/14041 визначає порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна (далі — об'єкти нерухомого майна), крім земельних ділянок, та застосовується бюро технічної інвентаризації (далі — БТІ) при підготовці проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна.

Поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна (додаток 1) або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна (додаток 2).

Стаття 61 СК України передбачає, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Якщо сторони після розірвання шлюбу до 01.01.04 року проживали однією сім'єю, поділ набутого ними за цей час майна слід провести відповідно до вимог ч. 4 ст. 71 СК України з урахуванням суми сплаченого одним з подружжя кредиту після реєстрації розірвання шлюбу.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пп. 23, 24 своєї постанови від 21 грудня 2007 N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

При визначенні майна яке підлягає поділу необхідно вирішив питання, коли саме сторонами припинено ведення спільного господарства; обсягу спільного майна, нажитого на час припинення ведення спільного господарства; джерел його придбання, наявності боргів подружжя за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Визначивши час припинення шлюбу, необхідно також вирішити питання, з якого часу припинено сторонами ведення спільного господарства, оскільки від цього залежить правильність вирішення справи. Крім того, при поділі майна подружжя має належним чином обґрунтувати обраний ними варіант поділу майна, навести розрахунки на підтвердження правильності визначення часток кожного з подружжя у праві власності на квартиру та правильність визначення розміру грошової компенсації на користь одного з них.