ru uk
LIFE SCIENCES LAWYERS | UKRAINE & CIS
Menu

ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС — юридична компанія, що супроводжує бізнес-інтереси національних, іноземних і міжнародних компаній на території України та ряду країн СНД.

НАШІ КЛІЄНТИ представляють індустрії фармацевтики, медичних виробів, товарів народного споживання, медицини, косметики, парафармацевтики, хімії, біотехнології, сільського господарства та продуктів харчування.

ПРОВІДНІ АСОЦІАЦІЇ — AIPM Ukraine, APRaD та Комітет з охорони здоров'я Європейської Бізнес Асоціації обрали Правовий Альянс своїм юридичним радником.

Загальна проблематика відшкодування моральної шкоди в Україні

Щеглов Євген, старший юрист ЮК «Правовий Альянс»

На сьогодні чинним законодавством України передбачено ряд підстав та порядків відшкодування моральної шкоди. У якості форм моральної шкоди Цивільним кодексом України закріплено фізичний біль та страждання, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевні стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; душевні страждання, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Підстави для відповідальності за заподіяну моральну шкоду, на перший погляд, чіткі і зрозумілі, проте практичні проблеми застосування даних норм полягають в іншому. Перш за все, це проблеми, пов’язані із загальним розумінням даного правового інституту.

Практикою та наукою визначено орієнтовний перелік критеріїв, за якими можна встановити факт спричинення тій чи іншій особі моральної шкоди. Але дані критерії є загальними і їх можна вивести із наведеного вище розуміння моральної шкоди за Цивільним кодексом. В той же час, у разі встановлення факту заподіяння особі моральної шкоди, виникає проблема визначення її розміру. Даний механізм не закріплений на жодному рівні.

Існує ряд типових помилок, які допускаються особами, яким нанесено моральну шкоду. Основна з них – сприйняття заподіяння моральної шкоди як очевидного факту,зумовленого вчиненням різного роду правопорушень. Тому особи часто обмежуються констатацією факту заподіяння моральної шкоди, висуваючи вимогу про її відшкодування із зазначенням розміру такого відшкодування. Необхідно завжди мати на увазі, що хоч сам факт вчинення моральної шкоди і може бути пов'язаний із фактом вчинення певного роду правопорушення щодо особи, вимога по її відшкодуванню процесуально виступає самостійною і потребує належного обґрунтування.цьому, крім загальних засад відшкодування моральної шкоди, перш за все варто враховувати положення Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Ними передбачено, що при пред’явленні вимог по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Доказова база в даному випадку формується особою самостійно на основі загальних засад доказування.

В той же час, очевидним є те, що довести факт заподіяння моральної шкоди та їх розмір речовим доказом або документарно майже неможливо. А тому найбільш прийнятним, адекватним та практично доцільним доказом в подібного роду ситуації є показання осіб, які стали свідками того, як особа переносила ті чи інші страждання, заподіяні їй.

Як правило, багато хто вважає, що відшкодування моральної шкоди в Україні є явищем, що важко втілюється у реальність, а якщо і втілюється, то таке відшкодування є символічним і не виконує компенсаційної функції. Проте як показує аналіз останньої практики застосування судами відповідних норм яскраво демонструє той факт, що при належному обґрунтуванні доказамисвоєї правової позиці щодо заподіяної моральної шкоди у процесі звернення до суду з відповідними вимогами, особи мають реальну можливість відшкодувати заподіяну їм моральну шкоду.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких особа зазнала, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо). Крім того, враховуються стан здоров'я особи, якій заподіяно моральну шкоду. Це також вносить ряд неоднозначностей до процесу визначення розміру в зв’язку з індивідуальністю фізичного та фізичного стану кожної особи та специфікою впливу на них різного роду обставин.

Існує позиція щодо доцільності призначення судових експертиз при вирішенні даного питання. Дійсно,Закон України "Про судову експертизу" та прийняті відповідно до нього інструкції (рекомендації) дають можливість призначити судово-психологічну експертизу, на розгляд якої можуть ставитись питання стосовно індивідуально-психологічних особливостей особи, її емоційних реакцій та станів, властивостей перебігу її психологічних процесів. Проте слід пам’ятати, метою включення судово-психологічної експертизи до нормативного переліку судових експертиз та її основним завданням є вирішення питань щодо дієздатності та осудності осіб. А тому думку про доцільність призначення судової експертизи для визначення розміру заподіяної особі моральної шкоди слід визнати абсурдною та такою, що абсолютно негативно відобразиться на діяльності судової системи.

Неоднозначність підходів правосуддя до відшкодування моральної шкоди також пояснюється ставленням учасників правовідносин до сутності та практичного значення відшкодування моральної шкоди. Для когось воно видається формальним способом захисту прав, для когось – способом правомірного безпідставного збагачення. І лише одиниці вважають відшкодування моральної шкоди дієвим та ефективним механізмом захисту порушених прав, що реально підтверджується правозастосовною практикою прогресивних держав. Саме добросовісне ставлення до можливості відшкодування моральної шкоди дало би змогу сформувати відносно консолідовані та усталені підходи щодо практики застосування норм по її відшкодуванню,

Цілком очевидним та зрозумілим є факт високої вірогідності того, що судом буде прийнято рішення про відшкодування моральної шкоди, коли таке заподіяння моральної є очевидним. Мається на увазі, що абсолютно однозначно можна стверджувати про заподіяння особі фізичних страждань у разі наявності в неї різного роду тілесних ушкоджень, розладів тощо. В найбільшій мірі це стосується кримінальних проваджень щодо справ, де до предмету доказування відноситься факт спричинення одній чи кільком особам тілесних ушкоджень. Крім того, класичними випадками відшкодування моральної шкоди в рамках кримінальних проваджень стосовно порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, що пов’язано з постійним зростанням кількості дорожньо-транспортних пригод.

Що стосується судочинства у справах за цивільними позовами, то в них вимога по відшкодуванню моральної шкоди нині є ледь не обов’язковим атрибутом, що у ряді випадків є абсолютно невиправданим, що зрозуміло навіть без детального аналізу матеріалів справи. Наприклад, чи розумним є порушення питання про відшкодування моральної шкоди значних розмірів у разі знищення майна особи, яке є родовим?

Також ряд неоднозначних питань постає у спорах про відшкодування моральної шкоди у випадках захисту ділової репутації юридичної особи. Певну їх групу становлять питання стосовно того, чи залежить розмір шкоди, заподіяної юридичній особі, від її розмірів, оборотів, долі на певному ринку товарів/послуг?Чи можна в такому випадку вимагати відшкодування моральної шкоди у вигляді грошової суми, тим більше з урахуванням неможливості несення юридичною особою будь-якого роду страждань. Існують окремі думки про те, що моральну шкоду, заподіяну юридичним особам можна довести шляхом доведення негативних наслідків для посадових осіб, співробітників, що може виявлятись їх спілкуванні з контрагентами, клієнтами. Але дане явище в повному обсязі підпадає під поняття моральної шкоди, заподіяної фізичним особам. В той час існує проблема, яка полягає в тому, що дуже часто приниження ділової репутації своїм наслідком має погіршення ставлення клієнтів та контрагентів суб’єкта господарювання, що цілком імовірно може спричинити зменшення його прибутків у подальшому на невизначений період, і отримання таких прибутків даним суб’єктом не можна віднести до упущеної вигоди.

І, підсумовуючи, варто звернути увагу на те, що хоч підстави та механізми відшкодування моральної шкоди передбачені на нормативному рівні та існують на практиці, вирішення цих питань в кінцевому результаті віднесено до компетенції суду. Завжди варто враховувати фактор суб’єктивності застосування відповідних норм конкретним судовим органом або навіть конкретним суддею в складі певного судового органу, що іноді не відповідає правовій дійсності і не забезпечує належного рівня захисту прав осіб.

5566

Якщо Ви помітили помилку, будь ласка, виділіть та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про неї