ru uk en
LIFE SCIENCES LAWYERS | UKRAINE & CIS
Menu

ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС — юридична компанія, що супроводжує бізнес-інтереси національних, іноземних і міжнародних компаній на території України та ряду країн СНД.

НАШІ КЛІЄНТИ представляють індустрії фармацевтики, медичних виробів, товарів народного споживання, медицини, косметики, парафармацевтики, хімії, біотехнології, сільського господарства та продуктів харчування.

ПРОВІДНІ АСОЦІАЦІЇ — AIPM Ukraine, APRaD та Комітет з охорони здоров'я Європейської Бізнес Асоціації обрали Правовий Альянс своїм юридичним радником.

Свобода вираження поглядів у мережі Інтернет: межі дозволеного

Юридична Газета, 27.11.2018


Наталія Лавренова, адвокат, асоційований партнер ЮК «Правовий Альянс»

Наталія Абрамович, юрист ЮК «Правовий Альянс»

У епоху розвитку соціальних мереж користувачі не замислюються над тим, до чого у реальному, а не віртуальному, житті може призвести звичайний пост на Facebook або Instagram. Здавалося б, Ви лише висловили свою думку щодо певної події, а ваш пост було видалено адміністрацією соціальної мережі або, що гірше, з’являється загроза притягнення вас до відповідальності. В чому ж причина?

Тлумачення свободи вираження поглядів

В юридичному аспекті, пости у соціальних мережах є безпосередньо реалізацією свободи вираження поглядів – низки прав та свобод, закріплених міжнародними та національними нормативно-правовими актами.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Аналогічні положення передбачено у Загальній декларації прав людини 1948 року, Міжнародному пакті про громадянські та політичні права, а також у Конституції України (стаття 34) та частково Цивільному кодексі України.

Аналізуючи зазначені вище норми права, можна дійти висновку, що свобода вираження поглядів складається з тріади свобод:

  • свободи дотримуватися поглядів;
  • свободи інформації;
  • свободи виражати погляди.

Вказані складові нерозривно пов’язані між собою і реалізація кожної з них безпосередньо залежить від наявності або відсутності інших двох свобод.

Свобода дотримуватися поглядів є пасивним проявом свободи вираження поглядів і полягає, зокрема, у тому, що особа поділяє та підтримує думки, погляди, ідеї, виражені іншими особами. Зважаючи на те, що ми обговорюємо мережу Інтернет та соціальні мережі, то така підтримка може проявлятись у вигляді розміщення коментарів, проставляння лайків, а також здійснення репостів.

Варто звернути увагу, що Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (стаття 19) не передбачає можливості обмеження свободи дотримання поглядів, на відміну від свободи вираження поглядів. В той же час, інші нормативно-правові акти поширюють обмеження на будь-які прояви та складові свободи вираження поглядів.

Свобода інформації передбачає, в свою чергу, дві складові, а саме: право на поширення інформації та право на отримання інформації.

Вказані права закріплені у Цивільному кодексі України (стаття 302), де зазначено, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Наразі, найпоширенішим способом отримання та розповсюдження інформації є саме мережа Інтернет, невід’ємною частиною якої є соціальні мережі. Таким чином, з метою реалізації свободи інформації, важливим є питання забезпечення доступу до мережі Інтернет.

Важливість доступу до Інтернету в контексті свободи інформації підтверджено і Європейським судом з прав людини у справі «Газета «Таймс Ньюзпейперс Лімітед» проти Сполученого Королівства», де було зазначено: «через доступність можливості зберігати й передавати великі масиви інформації Інтернет відіграє важливу роль для посилення доступу громадськості до новин та для спрощення процесу поширення інформації загалом».

Забезпечення доступу до мережі Інтернет неодноразово було предметом обговорення міжнародної спільноти у зв’язку з тим, що політика частини держав навмисно обмежує доступ до Інтернету або його певних ресурсів (не лише з причин технічної неможливості забезпечення Інтернетом).

Зокрема, такі країни як Сирія, Китай, Іран, Бахрейн і В’єтнам наразі належать до так званих «ворогів Інтернету», оскільки у вказаних країнах здійснюється жорстке обмеження доступу до мережі Інтернет як до окремих ресурсів, так і в цілому. До того ж, уряди зазначених країн здійснюють активне стеження за провайдерами послуг та контентом публікацій, що досить часто призводить до неправомірного порушення прав на доступ до інформації та свободи вираження поглядів.

Свобода вираження поглядів передбачає в більшості активні дії користувача, наприклад, розміщення посту у вигляді тексту, фото або відео (або їх поєднання), зі змісту яких інші користувачі можуть зрозуміти ідеї та думки особи, яка розмістила пост.

В контексті тлумачення поняття свобода вираження поглядів варто зазначити і щодо права на анонімність в мережі Інтернет.

Анонімність є невід’ємною частиною свободи вираження поглядів. Як у друкованих джерелах, так і у он-лайн джерелах кожна особа має право на анонімність або використання псевдоніму.

Проте, саме розміщення інформації у мережі Інтернет актуалізувало проблему анонімності.

Зокрема, дії в мережі Інтернет фактично не врегульовані чинним законодавством України, окрім внутрішніх правил та політик соціальних мереж або окремих ресурсів, а також загальних вимог щодо захисту прав, свобод та інтересів людини, закріплених у міжнародних на національних актах. Як наслідок, виникає проблема неможливості встановлення особи, яка розмістила інформацію (якщо така інформація суперечить нормам законодавства).

У зв’язку із зазначеним вище, соціальні мережі у власних правилах користування встановили певні вимоги щодо ідентифікації особи. Наприклад, соціальна мережа Facebook почала наполягати на ідентифікації користувачів, а також впроваджує політику «реального імені».

Українські правоохоронні органи та суди отримують інформацію щодо особи – володільця відповідного профілю у соціальній мережі, в тому числі, наступними шляхами: проведення авторознавчої експертизи (рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16.01.2017 р. у справі №759/8138/16-ц); витребування доказу у формі ІР адреси пристрою, з якого було розміщено інформацію (ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 12.07.2016 р. у справі №755/6586/16-ц).

Обмеження свободи вираження поглядів

Коли ми говоримо про обмеження свободи вираження поглядів у мережі Інтернеті, перше, що спадає нам на думку, це видалення соціальними мережами або адміністраторами сайту контенту, що не відповідає внутрішнім політикам таких ресурсів. У разі неодноразового порушення деякі з соціальних мереж практикують блокування або видалення відповідного акаунту (наприклад, у Instagram).

Проте, якими ж є юридичні підстави для видалення контенту, облікового запису або навіть притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності за розміщення посту у соціальній мережі?

Для надання відповіді на це запитання в першу чергу необхідно зазначити, що на світовому рівні (зокрема, це закріплено і у Резолюції Ради з прав людини «Про захист, сприяння та здійснення прав людини в Інтернеті») діє принцип «те, що застосовується офлайн, має однаковою мірою застосовуватися і он-лайн».

Тобто усі обмеження щодо свободи вираження поглядів та заборони щодо поширення певної інформації усно або у друкованих джерелах, діють і на інформацію, розміщену у мережі Інтернет.

Зокрема, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що здійснення свободи вираження поглядів може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Тлумачення вказаної норми розкрито у рішеннях Європейського суду з прав людини. В результаті аналізу вказаних рішень можна дійти висновку, що будь-які обмеження свободи вираження поглядів мають бути обґрунтованими та відповідати наступним критеріям:

  • таке обмеження має бути встановлено законом (принцип законності);
  • застосування обмежень має переслідувати одну чи декілька правомірних цілей (принцип правомірності);
  • застосування обмежень має бути необхідним у демократичному суспільстві, тобто бути пропорційним до переслідуваної правомірної мети (принцип пропорційності);
  • обмеження, повинні застосовуватися обґрунтовано та у недискримінаційний спосіб;
  • обов’язковість існування засобів захисту від зловживань при обмеженні свободи вираження поглядів.
  • розміщення публікацій порнографічного характеру,
  • розміщення контенту, що загрожує національній безпеці, територіальній цілісності та суверенітету держави;
  • розміщення публікацій, що містять заклики до вчинення злочинів, в тому числі, тероризму, геноциду, тощо;
  • розміщення публікацій, що містять зображення насильницького характеру;
  • розміщення публікацій, що містять дискримінаційні заклики.

Однозначними підставами для обмеження свободи вираження поглядів є:

Більшість з описаних вище підстав для обмеження свободи вираження поглядів одночасно є і складом адміністративних або кримінальних правопорушень та передбачають притягнення до відповідальності винних осіб.

У такому разі, обмеження свободи вираження поглядів є необхідним заходом забезпечення суспільного порядку, що не суперечить концепції захисту прав людини.

Вказане підтверджується і позицією Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі «Перрін проти Сполученого Королівства» суд дійшов висновку, що потреба в охороні моралі та прав інших осіб, особливо дітей, виправдовує кримінальне покарання у вигляді засудження за публікацію у вільному доступі попереднього огляду веб-сторінки, що не мала вікових обмежень і містила відверто непристойні зображення, які, ймовірно, могли бути знайдені молодими людьми без будь-яких перешкод.

В Україні на даний час найчастіше притягують до кримінальної відповідальності осіб, що поширювали у мережі Facebook заклики щодо порушення територіальної цілісності та суверенітету держави (вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.08.2017 р. у справі №712\10110\17; вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.08.2017 р. у справі №308/5001/17; вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14.12.2016 р. у справі №207/3194/16-к).

Окремою і досить поширеною саме у соціальних мережах підставою обмеження свободи вираження поглядів є порушення користувачами авторських прав третіх осіб. Зазвичай, правила користування відповідних соціальних мереж (наприклад, Facebook, Instagram) передбачають видалення контенту (зображень, відео та аудіо творів), які можуть порушувати права інтелектуальної власності третіх осіб. У такому разі обмеження свободи вираження поглядів підлягає правомірному обмеженню, що підтверджується і позицією у справі «Неій та Сунде Колмісоппі проти Швеції», де Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що «захист авторських прав позивача на матеріали, щодо яких виник спір», був правомірною ціллю, яку переслідувало обмеження.

Свобода вираження поглядів може бути обмежена і правом на захист честі, гідності та ділової репутації третіх осіб, щодо яких розміщено певну публікацію. Зокрема, судами неодноразово розглядались питання щодо порушення права на захист честі, гідності та ділової репутації саме у соціальних мережах (рішення Київського районного суду міста Харкова від 22.11.2016 р. у справі №640/13471/16-ц; справа №755/7842/16-ц).

Акцентуємо увагу на тому, що межа між власною думкою або оцінкою певної особи чи її діяльності та образою або недостовірною інформацією є досить тонкою. Тому, залежно від обставин справи, у кожному окремому випадку необхідно детально досліджувати зміст публікації з метою встановлення її характеру, що є визначальним при вирішенні спору.

Підсумовуючи, варто нагадати прислів’я, яке в тому числі, є актуальним і для вираження поглядів у мережі Інтернет: «Сім раз відміряй, один раз відріж». Тому перш ніж постити, коментувати або репостити ту чи іншу публікацію, проаналізуйте, чи не спричинить це для вас негативні наслідків.


Зв'язатись із авторами: Наталія Лавренова, асоційований партнер ЮК "Правовий Альянс", lavrenova@l-a.com.ua; Наталія Абрамович, юрист ЮК "Правовий Альянс", abramovych@l-a.com.ua

3059

Якщо Ви помітили помилку, будь ласка, виділіть та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про неї