uk ru
LIFE SCIENCES LAWYERS | UKRAINE & CIS
Menu

ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС — юридична компанія, що супроводжує бізнес-інтереси національних, іноземних і міжнародних компаній на території України та ряду країн СНД.

НАШІ КЛІЄНТИ представляють індустрії фармацевтики, медичних виробів, товарів народного споживання, медицини, косметики, парафармацевтики, хімії, біотехнології, сільського господарства та продуктів харчування.

ПРОВІДНІ АСОЦІАЦІЇ — AIPM Ukraine, APRaD та Комітет з охорони здоров'я Європейської Бізнес Асоціації обрали Правовий Альянс своїм юридичним радником.

Система притягнення до відповідальності за шахрайство з банківськими картками не є ефективною в Україні

Стрімкий розвиток технологій несе за собою не тільки нові блага та можливості, які покращують життя людей, але також нові проблеми та ризики, до яких суспільство та держава, на жаль, поки що не готові. Сьогодні існує безліч різновидів злочинних дій, пов’язаних з використанням мережі Інтернет, технологічних приладів та інших сучасних засобів.


Одним із найпопулярніших напрямків у кіберзлочинності є так званий “кардинг”, що означає протиправне використання банківської карти без згоди її власника. Окремими видами кардингу є “фішинг”, “вішинг” та “скимінг”.

Широке застосування шахрайства з банківськими картками вимагає відповідної реакції зі сторони відповідних державних регуляторів та правоохоронних органів, які мають розпочинати досудове розслідування за даними фактами, збирати доказову базу шляхом проведення необхідних слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, застосовувати відповідні заходи забезпечення кримінального провадження.

Проте, значною проблемою у розслідуванні таких злочинів є те, що потерпілі особи або не звертаються до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, або звертаються запізно та без надання інформації, яка може бути корисною слідчому. Причин цьому декілька: низький рівень довіри до правоохоронної системи; низький рівень правової культури в суспільстві та відсутність бажання зробити певні активні дії для захисту та відновлення власних порушених прав.

Така “пасивність” спостерігається, на жаль, не тільки в потерпілих осіб, але й у працівників правоохоронних органів, які налаштовані проводити ефективне досудове розслідування такої категорії справ з різних причин. Хоча чинний Кримінальний процесуальний кодекс України наділяє слідчого достатньою кількістю інструментів, які дозволяють зробити певні кроки для притягнення винних осіб до відповідальності.

Зокрема, у таких справах широко застосовується тимчасовий доступ до речей і документів з метою отримання інформації, яка становить банківську таємницю. Найбільш ефективними в процесі розслідування мають бути саме негласні слідчі (розшукові) дії, такі як: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (телефонні розмови, переписки в месенджерах, тощо); зняття інформації з електронних інформаційних систем та інші.

На перший погляд, тактика розслідування таких злочинів доволі проста: відстежити рух коштів між рахунками, встановити власника рахунку кінцевого отримувача, встановити місцезнаходження даної особи, допитати її, після чого провести відповідні дії, зазначені вище. Але все не так просто, як здається спочатку, оскільки люди, які займаються такою діяльності на професійному рівні не роблять таких помилок, які дозволяють їх ідентифікувати. Допомагають їм у цьому, в тому числі, працівники банківських установ, які за винагороду передають дані клієнтів.

На жаль, вітчизняна правоохоронна система не готова до ефективної боротьби з такими злочинами в силу низки причин. Тому існує необхідність вжиття першочергових заходів, спрямованих на протидію та боротьбу з такими шкідливими проявами. Зокрема, важливим питанням є створення та діяльність відповідних підрозділів, які здійснюватимуть розслідування виключно цієї категорії злочинів. Проте, наразі не потрібно створювати ще один орган досудового розслідування, достатнім буде існування відповідного структурного підрозділу. Таким підрозділом є, до прикладу, Департамент кіберполіції Національної поліції України. На сайті кіберполіції можна навіть переглянути “досягнення” цього органу, але проблема кадрового забезпечення та професійної підготовки залишається невирішеною.

Крім того, сьогодні злочинність не має кордонів, а тому неможливо ефективно розслідувати шахрайські дії в банківській сфері без широкого застосування міжнародного співробітництва як в рамках кримінального провадження, так і поза ними.

Цікавою є Постанова апеляційного суду міста Києва від 28.12.2017 року у справі № 761/42973/17 з якої відомо, що Службою безпеки України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 22017000000000363 від 10 жовтня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 209 КК України. За версією слідства, особа створила злочинну схему заволодіння коштами з банківських карток третіх осіб. Зокрема, він купував в Інтернеті дані платіжних карток, необхідні для створення дублікатів та після чого мав можливість їх використовувати, але з деякими обмеженнями.

За кілька років діяльності організованої злочинної групи, було придбано товарів через Інтернет на суму понад 3 мільйони доларів США з використанням даних платіжних карток третіх осіб. Організатору даної схеми навіть було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 209 КК України (шахрайство в особливо великих розмірах, підробка платіжних карток, вчинена повторно та за попередньою змовою групою осіб, а також легалізація майна, одержаного злочинним шляхом).

Проте вирок у даному провадженні в Єдиному реєстрі судових рішень відсутній, що в черговий раз демонструє недостатню ефективність притягнення до відповідальності винних осіб.

Тарас Безпалий, адвокат, асоційований партнер Правового Альянсу

2405

Якщо Ви помітили помилку, будь ласка, виділіть та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про неї