ru uk
LIFE SCIENCES LAWYERS | UKRAINE & CIS
Menu

ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС — юридична компанія, що супроводжує бізнес-інтереси національних, іноземних і міжнародних компаній на території України та ряду країн СНД.

НАШІ КЛІЄНТИ представляють індустрії фармацевтики, медичних виробів, товарів народного споживання, медицини, косметики, парафармацевтики, хімії, біотехнології, сільського господарства та продуктів харчування.

ПРОВІДНІ АСОЦІАЦІЇ — AIPM Ukraine, APRaD та Комітет з охорони здоров'я Європейської Бізнес Асоціації обрали Правовий Альянс своїм юридичним радником.

Міжнародний комерційний арбітраж в умовах української реальності

Бабанли Каріна, юрист ЮК «Правовий Альянс»

Лавренова Наталія, Радник ЮК «Правовий Альянс»

Частина 5 статті 55 Конституції України встановлює та гарантує право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

З даної норми слідує право особи відстоювати свої права та інтереси не лише в державних судових установах України, але й використовувати альтернативні способи вирішення спорів.

Альтернативні способи вирішення спорів передбачають, зокрема, їх розгляд третейськими судами.

Третейський суд, арбітраж – це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

В Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc).

Постійно діючими третейськими судами, які функціонують в Україні, є Міжнародний комерційний арбітражний суд та Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України.

Важливою особливістю арбітражу є те, що він націлений не лише на вирішення спору як такого та винесення рішення на користь однієї із сторін, але й на врегулювання спору шляхом спонукання сторін до укладення мирової угоди. Дана функція є важливою, а її успішність значно залежить від вміння арбітра привести сторін до компромісу. Врегулювання спору таким чином усуває ризики винесення негативного рішення проти однієї із сторін, а також створює комфортні умови для подальшого співробітництва сторін на ринку.

На початку своєї історії арбітраж розглядався як більш швидка та менш витратна альтернатива вирішення спору. В арбітражі немає ні апеляційної, ні касаційної інстанцій, а рішення арбітражного суду є остаточним і оскарженню по суті не підлягає. Державні суди не мають права перевірити арбітражне рішення на предмет його законності, повноти, дослідження доказів, їх оцінки тощо. З часом ця перевага арбітражних судів все більше піддається сумніву. Зрозуміле бажання арбітра прийняти якомога правильніше рішення у важких арбітражних спорах, часто призводить до того, що розгляд справи в цій одній інстанції розглядається досить довго.

Арбітражні суди, та МКАС зокрема, відрізняються лояльністю до сторін. МКАС, зазвичай, задовольняє клопотання сторін про надання додаткового строку для ознайомлення з матеріалами справи, для підготовки додаткових пояснень, для подання нових доказів тощо..

Протягом останніх 2–3 років близько 80 % справ в МКАС розглядаються протягом півроку, а майже 16% – протягом 9 місяців з дати постанови про прийняття справи до провадження. Зважаючи на практику інших судів, це непоганий результат.

В той же час, арбітражні суди визнають, що останнім часом складається негативна тенденція – зростаючого супротиву сторони, до якої пред’явлено позов, в оперативному розгляді спору. Такий супротив та затягування розгляду справи виражається в тому, що сторона подає докази, розрахунки, уточнення в останні дні, а іноді і на самому засіданні. Такі дії призводять до того, що арбітр, з метою дотримання прав сторін, відкладає розгляд справи надаючи стороні час для ознайомлення з новими документами.

Якщо говорити про переваги розгляду спору в МКАС (у порівнянні із судочинством, що здійснюється державними судами України), слід виділити, передусім, такі:

  • конфіденційність арбітражного провадження;
  • гнучка та спрощена арбітражна процедура, яка є менш формалізованою;
  • можливості формування сторонами складу арбітражу на власний розсуд шляхом призначення арбітрів, які мають великий досвід, високу кваліфікацію і неупередженість;
  • можливість вибору мови арбітражного провадження і права, що застосовується;
  • відсутність апеляційного та касаційного оскарження, за винятком оскарження процедурних порушень, що дозволяє більш оперативно вирішити спір;
  • можливість визнання та примусового виконання рішення МКАС, адже за умови дотримання встановленої законодавством процедури таке рішення підлягає виконанню органами державної виконавчої служби тощо.

Судовий процес в МКАС характеризується своєю гнучкістю. Звісно, і Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж» і Регламентом МКАС регламентовано порядок розгляду справи даним недержавним судом. Однак, на відміну від судового процесу в державних судах, порядок судочинства в МКАС регламентовано лише в загальних рисах – ключові засади розгляду, але не регламентується стадійність розгляду справи та чітке коло можливостей учасників процесу для кожної із таких стадій. Така особливість процесу в МКАС обумовлює право арбітра на свій розсуд визначати хід розгляду справи. Сторони спору мають змогу його корегувати.

Слід зазначити, що, хоча процедурні аспекти розгляду спору в МКАС менш формалізовані, ніж в державному суді, однак вони все ж таки залишаються більш жорсткими у порівнянні із процедурами в іноземних арбітражних установах. Так, наприклад, для нас може здатися дивним, коли Лондонський міжнародний арбітражний суд (London Court of International Arbitration) або Арбітражний інститут Торгової палати Стокгольму (Arbitration Institute of the Stockholm Chamber of Commerce, aka SCC Institute) викликає сторін в засідання (в тому числі із-за кордону) або задовольняє їх клопотання шляхом обміну електронними листами із представниками сторін, не запитуючи навіть документи, що підтверджують повноваження останніх на представництво інтересів сторін. Іншим прикладом лояльності іноземних арбітражних установ може бути те, що названі вище суди, як правило, легко задовольняють клопотання сторони про відкладення розгляду справи просто через те, що сторона не встигає підготуватися (ані причини, ані докази обґрунтованості даної обставини суди не вимагають). Аналізуючи допустимість таких прикладів для арбітражу в Україні, слід зазначити, що вони, з одного боку, є прогресивною тенденцією третейського судочинства, а з іншого – площиною для зловживань недобросовісними учасниками такими можливостями.

Серед недоліків традиційно називають, передусім, високу вартість арбітражного розгляду, хоча, це питання є спірним, оскільки в переважній більшості випадків вартість розгляду спору в арбітражі наближується до вартості процесу в державному суді (при цьому враховується не лише судовий збір, який сторона повинна сплатити при зверненні до суду, але й витрати кожної із сторін у зв’язку із залученням професійних юристів, які супроводжують справу впродовж всього її тривалого розгляду в державному суді).

Наостанок слід зазначити, що функціонування третейських судів та належний рівень регламентації їх діяльності є важливими з огляду на необхідність створення умов для забезпечення конституційного права на альтернативний спосіб вирішення спорів. З цією метою вбачається доцільним використання національного ресурсу для розвитку арбітражу, а також запозичення міжнародного досвіду в даній сфері.

4354

Якщо Ви помітили помилку, будь ласка, виділіть та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про неї