ru uk en
LIFE SCIENCES LAWYERS | UKRAINE & CIS
Menu

ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС — юридична компанія, що супроводжує бізнес-інтереси національних, іноземних і міжнародних компаній на території України та ряду країн СНД.

НАШІ КЛІЄНТИ представляють індустрії фармацевтики, медичних виробів, товарів народного споживання, медицини, косметики, парафармацевтики, хімії, біотехнології, сільського господарства та продуктів харчування.

ПРОВІДНІ АСОЦІАЦІЇ — AIPM Ukraine, APRaD та Комітет з охорони здоров'я Європейської Бізнес Асоціації обрали Правовий Альянс своїм юридичним радником.

Козир у рукаві або що таке медіація і як правильно використовувати її інструменти

Наталія Лавренова, асоційований партнер Юридичної компанії «Правовий Альянс», адвокат, медіатор

Наталія Абрамович, юрист Юридичної компанії «Правовий Альянс», медіатор

Юридична Газета, 18.09.2018

Говорячи «Я – медіатор», у відповідь ми часто чуємо: «А хто це?», «Тобто ти медитуєш?», «Це ж інструмент, який допомагає грати на гітарі?!». І лише юридична спільнота одразу розуміє, що мова йде про альтернативний спосіб вирішення спорів без участі суду. То чи варто юристам вдосконалювати навички медіатора, зважаючи на те, що українське суспільство не обізнане про такий спосіб врегулювання спорів, а ті що обізнані не мають довіри? Відповідь на це запитання кожен визначає на власний розсуд, але ми вважаємо, що так – варто.

Що таке медіація і з чим її їдять?

Перш ніж визначити навички медіатора, які будуть корисними для кожного юриста, необхідно зрозуміти чим же є медіація та які основні принципи лежать в її основі.

Як відомо, медіація – це ефективний альтернативний спосіб врегулювання спору за допомогою посередника, який не є представником органу державної влади, не виконує функцій судді та не приймає остаточного рішення.

Спектр застосування медіації у міжнародній практиці є настільки широким, що може включати навіть врегулювання конфліктів, що виникли в результаті вчинення незначних кримінальних правопорушень, наприклад, дрібних крадіжок, завдання шкоди майну, тощо.

Світова практика йде тим шляхом, що застосування медіації є більш результативним, ніж звернення до суду. Суд вважається крайньою інстанцією, до якої звертаються учасники конфлікту, якщо для його вирішення медіація була безсила.

В Україні ж, на жаль, медіація не має такого значного поширення в силу відсутності правового регулювання інституту медіації, а також необізнаності і, як наслідок, недовіри пересічних громадян.

Для цілковитого розуміння процесу медіації необхідно ознайомитись з трьома китами, які тримають всесвіт медіації.

І. Нейтральність. Перевагою медіації є те, що посередник – медіатор, є нейтральною особою і абсолютно незалежно та об’єктивно допомагає учасникам медіації знайти вихід із ситуації. Зазвичай, медіатор не знайомий попередньо з учасниками процесу і гарантує свою неупередженість. У зв’язку з цим, юристи не можуть виступати медіаторами у спорах, учасником яких є їх клієнти. В такому випадку принцип незалежності буде порушено. Проте, вони не позбавлені можливості бути медіатором у інших спорах.

Ефективний медіатор допоможе зрозуміти підстави конфлікту та визнати його сильні та слабкі сторони для сторін так, що наприкінці процедури медіації обидві сторони будуть задоволені результатом. Ефективний посередник також допоможе сторонам усвідомити ризики та витрати на вирішення спору у судовому порядку, який у будь-якому разі не задовольнить очікування однієї із сторін.

Вказані умови медіації сприяють високому рівню довіри до медіатора. Це дозволяє сторонам розкритися та в повній мірі визначитись у своїй позиції як при спільному спілкуванні (присутність медіатора та усіх сторін), так і при індивідуальному спілкуванні з медіатором (так званий «caucus»). При цьому фундаментальною та найголовнішою умовою медіації є принцип: «Все, що було сказано під час медіації, залишається виключно між учасниками медіації». За аналогією, і все, що сказано під час індивідуальної розмови, залишається між медіатором і стороною.

Таким чином, весь процес медіації побудований на тому, що він є суворо конфіденційним, а один з його учасників – медіатор, є абсолютно нейтральним, не схиляється та не підтримує позицію жодної зі сторін, на відміну від суду, який є незалежним, але приймаючи рішення, автоматично приймає позицію однієї сторони в силу суті судового процесу.

ІІ. Самостійність. Учасники конфлікту самостійно визначають такі аспекти як:

- необхідність участі у процесі медіації для вирішення того чи іншого спору або звернення до суду:

- обрання особи-медіатора. У країнах, що давно практикують медіацію, створено перелік/реєстр медіаторів, в тому числі, з урахуванням їх спеціалізації (наприклад, медіатори-психологи, медіатори-юристи, медіатори, що практикують вирішення сімейних спорів, тощо). Як наслідок, учасники медіації можуть самостійно обрати посередника, орієнтуючись на суть конфлікту:

- визначення місця, часу та тривалості медіації, умов її проведення (наприклад, медіація може проводитись виключно у формі індивідуального спілкування медіатора з кожною стороною або навпаки, взагалі без використання caucus). Щодо умов проведення медіації варто зазначити, що медіація не передбачає того, що сторони апелюватимуть один до одного нормами права або доказами. Це виключно спілкування між сторонами, під час якого вони висловлять своє невдоволення, сподівання, розчарування, інтереси, потреби, тощо, та спільно знаходять рішення окресленої проблеми. Якщо сторони починають доводити свою правоту через норми чи положення закону, професійний медіатор завжди нагадує сторонам, що це можна використати в суді, але не під час медіації.

Найголовнішим проявом самостійності є те, що сторони власноруч вирішують конфлікт та знаходять рішення, яке є прийнятним для усіх. Така обставина є поєднанням ознак самостійності та результативності.

ІІІ. Результативність. Ознака результативності є одночасно і ключовою перевагою процесу медіації.

Результативність, в першу чергу, стосується тривалості медіації. У більшості випадків, вирішення конфлікту через медіацію відбувається в одну зустріч. Звичайно, не є виключенням коли для вирішення спору необхідно більше часу. Але сукупна тривалість медіації, у порівнянні з судовим процесом, є в рази меншою.

Тобто медіація створює умови швидкого вирішення спору, при цьому жодна зі сторін не є такою, що програла. І це ще одна складова результативності.

Медіація покликана задовольнити інтереси всіх учасників та знайти підходяще рішення, при якому не буде переможців та переможених. Це дозволяє учасникам медіації зберегти відносини на майбутнє, а не поринути у конфлікт ще глибше. Досить часто після процедури медіації учасники продовжують співпрацю та спілкування. Особливо важливим це є для сімейних спорів.

Варто наголосити, що при пошуку рішення медіатор лише спрямовує учасників у вірному напрямку, а не пропонує чи приймає рішення за них. Тобто він є певним куратором або провідником, який за допомогою спеціальних навичок (про які більш детально розповімо далі) скеровує сторін до генерації правильного спільного рішення. Невід’ємною складовою такого процесу є креативність та кмітливість як медіатора, якому необхідно проаналізувати конфлікт та застосувати вірні техніки, так і учасників процесу, які самостійно знаходять вихід із ситуації.

Головним завданням медіатора є використання всіх інструментів та технік для того, щоб переконатись, що учасники медіації почули один одного. Це пов’язано з тим, що між учасниками конфлікту завжди існує нерозуміння та неприйнятність позиції іншої сторони. Але нейтральний посередник – медіатор, може допомогти налагодити взаємозв’язок та встановити першопричини виникнення конфлікту і чому кожна зі сторін вважає свою позицію і своє рішення правильним. Це не зобов’язує та не гарантує того, що сторони домовляться один з одним, але допомагає зрозуміти, чому вони не погоджуються один з одним.

Результатом вирішення спору шляхом медіації зазвичай є нова домовленість сторін, яка є обов’язковою до виконання ними.

Техніки медіатора, які вам допоможуть

Техніки та інструменти, які використовуються медіаторами для врегулювання конфлікту між сторонами, є корисними не лише для медіаторів, але і для юристів та й загалом будь-якої особи. Вони допоможуть знайти спільну мову та правильно чути і розуміти людей, що є запорукою уникнення конфліктів у майбутньому.

Такі навички є надзвичайно важливими для представників юридичної професії, оскільки допоможуть налагодити взаєморозуміння як з клієнтами, так і з опонентами. До того ж, частина з них стануть у нагоді і при проведенні переговорів та зустрічей і можуть безпосередньо вплинути на розвиток вашого бізнесу.

Успішне вирішення спорів, переговори, будь-яке спілкування з людьми залежить від того, що ваш співрозмовник відчуває та чи почуто його проблему або позицію. Для цього міжнародна практика медіації випрацювала низку технік активного слухача.

1. Перефразування слів (paraphrase content). Використання такого методу має позитивний результат для всіх учасників розмови: ваш співрозмовник пересвідчиться, що всю сказану ним інформацію почуто; а ви – що правильно зрозуміли ситуацію та інтерпретували слова співрозмовника. Як це зробити? Достатньо коротко повторити основні ідеї та факти, що були озвучені.

2. Відображення емоцій (reflect emotion). Використання такої техніки є необхідним для демонстрації розуміння почуттів співрозмовника та відображення того, що ви бачите, а не того, що чуєте. До того ж, це допоможе переоцінити почуття, почувши їх від іншої особи. Для використання способу «відображення емоцій» необхідно слухати інтонацію співрозмовника та спостерігати за невербальними сигналами, що є показником психологічного стану особи. Не буде зайвим і незначний прояв вашого ставлення до почуттів або позиції співрозмовника.

3. Ставити відкриті запитання (open questioning). Цей спосіб кожна людина зазвичай використовує несвідомо, навіть не припускаючи, що це одна з технік вдалого спілкування. Відкриті запитання допоможуть отримати більше інформації та уникнути припущень. До того ж, такі питання заохочують до розмови. Варто пам’ятати основне правило техніки Open questioning – намагайтеся уникати запитань, що розпочинаються на слово «Чому», оскільки відповідь на нього досить часто буде суб’єктивною і не встановлюватиме реальних фактів, що могли б допомогти при вирішенні конфлікту.

4. Визнання позиції співрозмовника. Застосування такої техніки є необхідним для встановлення довіри між сторонами. Зокрема, визнання позиції допоможе переконати особу, що ви цінуєте та розумієте її позицію і ставлення до ситуації. Але пам’ятайте, що визнання позиції – це не згода з такою позицією, а лише вираження свого розуміння. Для застосування такої техніки необхідно лише акцентувати увагу на значущості проблеми для співрозмовника та продемонструвати повагу до його зусиль та дій.

5. Підсумовуйте (summarize). Найбільш дієвим способом аналізу прогресу та загалом оцінки ситуації є періодичне підсумування отриманої інформації або проміжних результатів. Такі дії сприятимуть однаковому розумінню ситуації усіма учасниками розмови, що допоможе при генерації спільних ідей та створить фундамент для подальшого обговорення.

6. Framing – вираження власного ставлення/позиції до ситуації у не осудливій та відкритій формі, що створюватиме надію на позитивне та результативне для усіх учасників спору рішення. Варто зазначити, що ключовим є акцентування уваги саме на точках дотику, а не на контрпозиціях. Фреймінг допоможе вам донести свій меседж таким чином, щоб слухач був більш відкритим для спілкування. Зазвичай це підвищує можливість досягнення цілей спікера.

7. Reframe. Основним призначенням рефрейму є допомога особі побачити свої інтереси у новому світлі, розширити значення проблеми для окреслення конкретних потреб та інтересів, розмити негативне ставлення співрозмовника та сфокусувати його увагу на вирішенні проблеми. Основними методами рефрейму є: визначення та фіксація конкретних потреб та інтересів особи; зміна бачення ситуації з негативного на позитивне або нейтральне, з минулого у майбутнє, з проблеми у можливість, з жорсткої позиції в інтерес.

Незалежно від того, яку з технік ви оберете, надважливе значення для позитивного сприйняття вас іншими має невербальна поведінка. Під час розмови необхідно слідкувати за жестами та мімікою (зокрема, контролювати власні реакції на слова співрозмовника), бути спокійним та урівноваженим, зберігати зоровий контакт та перебувати у відкритій позі (наприклад, не схрещувати руки).

Вибір тієї чи іншої техніки спілкування залежить від конкретної ситуації та мети і результатів, які ви бажаєте досягти. При цьому, застосовувати можна як одну з них, так і поєднувати одночасно декілька.

Кожен з вказаних способів у переважній більшості випадків сприяє тому, що співрозмовник змінює своє бачення ситуації з критичної на таку, що може дозволити вирішити конфлікт у більш швидкий та легкий спосіб і дозволить уникнути жорсткого конфлікту між учасниками.

Зв’язатись із авторами: асоційований партнер Наталія Лавренова, lavrenova@l-a.com.ua; юрист Наталія Абрамович, abramovych@l-a.com.ua.

5571

Якщо Ви помітили помилку, будь ласка, виділіть та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про неї