ru uk en
LIFE SCIENCES LAWYERS | UKRAINE & CIS
Menu

ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС — юридична компанія, що супроводжує бізнес-інтереси національних, іноземних і міжнародних компаній на території України та ряду країн СНД.

НАШІ КЛІЄНТИ представляють індустрії фармацевтики, медичних виробів, товарів народного споживання, медицини, косметики, парафармацевтики, хімії, біотехнології, сільського господарства та продуктів харчування.

ПРОВІДНІ АСОЦІАЦІЇ — AIPM Ukraine, APRaD та Комітет з охорони здоров'я Європейської Бізнес Асоціації обрали Правовий Альянс своїм юридичним радником.

Європейський захист від кіберсквотера. Де пасе задніх Україна

Віталій Савчук, старший юрист ЮК "Правовий Альянс"

Христина Демченко, молодший юрист ЮК "Правовий Альянс"

Спеціально для "Європейської Правди"

Кіберсквотер – це звучить гордо. Принаймні, достатньо прогресивно та загадково, щоб окремі особи були не проти асоціюватися з цим словом (це вам не тролі, хоча б і патентні).

Типовий кіберсквотинг полягає в умисній та недобросовісній реєстрації доменного імені з порушенням прав іншої особи на торговельну марку (ТМ). Європейська практика свідчить про те, що ТМ кіберсквотери не обмежуються, а кіберсквотинг розглядається як прояв недобросовісної конкуренції; неправомірне використання чужих прізвищ, псевдонімів (у тому числі, але не завжди відомих) осіб; назв державних органів, установ та організацій (навіть назв коаліцій політичних партій); фірмових/комерційних найменувань; зазначень походжень товарів; географічних зазначень; назв творів, захищених авторським правом (наприклад, літературних); назв культурних, спортивних чи інших заходів тощо. Однак, для цілей цієї статті, все ж зупинимось на ТМ.

Метою такої реєстрації доменного імені може бути бажання реалізовувати та рекламувати товари і послуги, користуючись репутацією власника ТМ, або бажання вигідно продати доменне ім’я такому власнику, зробивши йому пропозицію, від якої можна і відмовитись (подавши позов до суду з метою наступного одержання прав на доменне ім’я).

На жаль, культура доменних спорів в Україні наразі на тій стадії, коли більшість учасників відносин ще не знають, що ім’я може бути лише доменним (з наголосом на другий склад), а доменною (з наголосом на перший) – лише піч.

В Україні перед тим, як розпочати судовий доменний спір варто бути готовим до низки складнощів. Перефразовуючи легковажні популярні інтернет-спільноти, середнього кіберсквотера важко знайти, легко втратити та неможливо забути.

По-перше, якщо кіберсквотером є фізична особа, у відкритому доступі власник ТМ не знайде її даних, достатніх для подання позову. Ці дані доведеться попередньо витребувати у реєстратора доменних імен через суд.

По-друге, відсутні гарантії того, що кіберсквотер надав реєстратору правдиві та повні дані, або що він знаходиться на території України.

По-третє, якщо власник ТМ одержав через суд достатні та вірні дані кіберсквотера, то відсутні гарантії, що такий кіберсквотер все ще буде належним відповідачем на момент подання власником ТМ позову до порушника. Адже реєстратор, отримавши від суду запит про витребування даних, повідомляє про це кіберсквотера, який може встигнути вже передати доменне ім’я іншій особі.

Кожна з вказаних обставин коштуватиме власнику ТМ як мінімум часу. Втім, навіть подолавши ці складнощі, подавши до кіберсквотера позов та заборонивши (через суд) до вирішення спору по суті передавати (переделеговувати) спірне доменне ім’я третім особам, розслабитись не вийде. Судова практика щодо доменних спорів в Україні неструктурована та неоднозначна настільки, що не варто очікувати швидкого вирішення спору. У сторін виникають питання з приводу багатьох аспектів (як саме повинні бути сформульовані позовні вимоги, як саме виконуватиметься рішення тощо).

Всі кола української судової системи довелося пройти багатьом позивачам у справах про доменні спори – від малих до великих (наприклад, компанії Google). Втім, про це вже писали.

На відміну від України, у Європі на рівні із судовим досить поширеним є вирішення спорів щодо доменних імен у позасудовому порядку, зокрема, способами альтернативного врегулювання спорів. Зокрема, спори вирішуються у порядку процедури UDRP – Єдиної політики вирішення спорів щодо доменних імен, затвердженої ICANN (організація, що на міжнародному рівні вирішує питання функціонування мережі Інтернет, у тому числі щодо доменів).

Спори за вказаною процедурою можуть розглядатись 5 акредитованими організаціями (Approved Dispute Resolution Service Providers, далі – арбітражні суди), серед яких: Азійський центр з вирішення доменних спорів; Національний Арбітражний Форум; Центр ВОІВ з Арбітражу та Посередництва; Чеський арбітражний суд; арабський центр з вирішення спорів.

Розгляд спорів за процедурою UDRP часто є простішим, більш передбачуваним та дешевшим способом захисту прав у порівнянні зі зверненням до національних судів. На додачу слід знати про такі приємні бонуси як можливий розгляд, не виходячи з дому в онлайн-режимі (Чехія) та відсутність необхідності чекати на примусове виконання судового рішення.

Представники адміністратора домену .UA, компанія «Хостмастер», вже піднімали питання про використання цього альтернативного способу вирішення спорів. Проте, наразі ініціатива залишилась на рівні заяв.

Із 2015 року до принципів UDRP внесли зміни і тепер кіберсквоттери не можуть застосовувати недобросовісну практику відому як cyberflight (кібер- або віртуальний політ). Остання полягала в умисній передачі доменного імені іншій особі у процесі розгляду справи, що ускладнювало його отримання власником ТМ. На сьогодні реєстратори зобов’язані блокувати доменні імена у доменах, що перебувають у спеціальному списку, визначеному ICANN. Вже відомі випадки притягнення реєстраторів до відповідальності за недотримання цього правила. При цьому немає значення вибір власника ТМ: вирішувати спір способом альтернативного врегулювання спору чи у судовому порядку.

Втім, є й недоліки, про які краще знати:

  • навіть при позитивному для власника ТМ рішенні не варто розраховувати на повернення сум судових витрат;
  • перед арбітражними судами ставиться лише одне питання – передача доменного імені, тому для відшкодування збитків, завданих порушенням права інтелектуальної власності, власнику ТМ доведеться знову очікувати на вирішення спору, але вже судом;
  • рішення арбітражних судів про передачу доменного імені не мають остаточної сили (у сторони залишається право звернутися до суду).

Як і в Україні, у Європі капці дістаються тим, хто раніше прокидається. Якщо особа правомірно зареєструвала доменне ім’я першою, то за загальним правилом, воно лишиться за нею. У європейській практиці цей принцип застосовний, у тому числі, у спорах між двома власниками ТМ або при реєстрації доменного імені для некомерційного використання.

Зокрема, правомірне використання у першому випадку можливе, якщо ТМ (не визнані добре відомими) зареєстровані за різними класами товарів і послуг і використовуються їх власниками для різних продуктів, зокрема власником доменного імені без інших , сумнівних мотивів. Наприклад, власник доменного імені є власником ТМ, якою охороняється взуття, і використовує сайт для рекламування, ознайомлення споживачів, продажу саме із цією продукцією, у той час, як інший власникзареєстрував свою ТМ під лікарський засіб. При цьому немає підстав для визнання ТМ останнього добре відомою. У такому випадку, є всі шанси, що доменне ім’я залишиться у того, хто одержав право на доменне ім’я першим.

Показовим прикладом некомерційного використання у практиці спорів за принципами UDRP є рішення чеського арбітражного суду у справі щодо доменного імені MY-GTI.COM, на якому було фактично створено сайт фан-клубу. З одного боку, арбітражний суд визнав, що у доменному імені використовувалась ТМ німецького автовиробника, а на сайті міститься зображення автомобіля виробника та посилання на сайти тюнінгу саме щодо цієї моделі автомобіля. Однак, відсутність ознак комерційного використання (зокрема, реклами), а також застереження щодо характеру веб-сайту у описі кожної веб-сторінки (сайт стосувався його досвіду поліпшення власного автомобіля, купленого у цього німецького автовиробника) зробили свою справу. Домен залишився у його власника.

Втім, принципи UDRP охоплюють не всі домени верхнього рівня. Так, ця досудова процедура вирішення спору не поширюється на більшість національних доменних імен верхнього рівня, зокрема, на доменні імена у зонах .ua, .de,.fi, однак українські, німецькі та фінські власники ТМ можуть звертатись до названих вище арбітражних судів, наприклад, щодо доменів .com, .net, .srl, .org, .info, .health, .biz, які належать до загальних доменних імен верхнього рівня.

При цьому, наприклад, на відміну від України та Німеччини, у Фінляндії на законодавчому рівні із 2003 року впроваджена альтернатива судовому розгляду, у вигляді звернення до фінського департаменту з регулювання комунікацій (FICORA). Також із 2016 року на доменні спори поширюється новий кодекс інформаційного суспільства (Information Society Code) та Регламент доменних імен, на підставі яких відбувається регулювання питань адміністрування та делегування національних та регіональних доменних імен верхнього рівня (домени у зонах .fi та .ax, відповідно). Як і за процедурою UDRP, спір вирішується FICORA швидко, передача доменного імені власнику ТМ здійснюється технічними засобами, тому примусового виконання рішення не потрібно. Віртуальний політ неможливий, оскільки на час розгляду у FICORA передача спірного доменного імені блокується. Знову ж таки, рішення FICORA не є остаточним і не позбавляє сторони звернутись до суду.

Для України ж швидке та зручне вирішення доменних спорів поки що лишається мало досяжною перспективою. Напевно, нам спочатку доведеться хоча б кіберсквотерів навчити правильно ставити наголос у слові «домен».

5161

Якщо Ви помітили помилку, будь ласка, виділіть та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про неї